Минулої п'ятниці на наших очах відбулося масове дезертирство. Понад 400 бійців самовільно покинули фронтові позиції.
Мова, звичайно ж, про парламент. Депутати навряд чи погодяться, аби їхню безсоромну, безпрецедентну за масовістю неявку до сесійної зали називали дезертирством. Але ж триває війна з Московією. І роботу всіх державних структур слід розглядати, виходячи з цього.
Якби йшлося про втечу не з сесійної зали, а з бліндажів Авдіївки, Світлодарської дуги чи з Маріупольського напрямку, на дезертирів чекав би суд із реальним вироком. А з деким, не виключено, вчинили б так, як по той бік фронту із Ґіві — після його втечі з Авдіївської промзони. Дезертирів не люблять ні на війні, ні в політиці.
Ми давно звикли, що Верховна Рада потрапляє у новини не завдяки ухваленим законам, а через скандали і дрібну метушню. Не став винятком і останній робочий тиждень.
Лідер Радикальної партії Олег Ляшко відбивався від небезпідставних звинувачень, пов'язаних з авіаквитками до Таїланду за 108 тис. грн. Там він побував під час попередньої відпускної десятиденки.
Представник президентського блоку Сергій Лещенко товк пику товаришеві по фракції Іванові Мельничуку, а той у відповідь відривав рукав від його недешевого піджака.
Нардеп Юрій Бублик заявив про вихід із "Блоку Петра Порошенка" — чи то через "авторитарну модель керування", чи тому, що не допомогли взяти на поруки давнього друга, якого звинувачують у причетності до вбивства мера Кременчука.
Парламентарі у першому читанні більшістю голосів ухвалили цинічний в умовах тотального зубожіння населення законопроект про місячну зарплату для суддів Конституційного суду в 384 тис. грн і призначення їм захмарної пенсії.
Депутати або не ходили на засідання, або голосували, відключивши голови. Були випадки, коли вони не здатні були затвердити план роботи Ради. Минулого тижня 23 нардепи взагалі не відвідали жодного засідання, кожен четвертий із них — представник президентської партії. Парламент країни, яка веде війну, завершив робочий тиждень із 18 депутатами в залі.
Як усе це стосується кривавих подій на Донбасі?
Безпосередньо. Рада практично не працює на перемогу України в протистоянні з підступною Московією. Не забезпечує необхідної для цього законодавчої бази.
Депутати продовжують іменувати антитерористичною операцією те, що давно є вітчизняною війною.
Верховна Рада не шукає виходу з мінського тупика.
Досі невизначеним залишається статус окупованих на Донбасі земель.
Законотворці не бажають помічати, що війна для багатьох стала прибутковим бізнесом.
І навіть коли смертельний вогонь спалахнув із новою силою, депутати лише з третьої спроби — і не на ранковому, а на вечірньому засіданні — ухвалили звернення до інших держав про ескалацію війни на Донбасі й підтримку України.
То як інакше називати людей, які втекли з фронту — хай і політичного? Навіть формально не відпрацювавши відведеного часу, не кажучи про те, аби скасувати позачергові зимові відпустки?
Дезертири — іншого слова не знайшов.
2 
35413
Коментарі
1