"Росіяни масово підтримують варварську війну. Це колективна відповідальність" – депутат Європарламенту Пятрас Ауштрявічюс

Сам початок війни вплинув на європейських депутатів. Багато політиків в Європі прокинулися від ілюзій, які мали кілька десятиліть. Свідчення звірств в Бучі та інших містах і містечках надалі дуже сильно впливають.

Здавалося, в Європі такого більше не може бути. Але, виявляється, це весь час сиділо всередині російської держави і суспільства.

Для багатьох в Європі, хто мав ще якісь надії, що можна сісти і домовитись з Володимиром Путіним та його бандою розбійників, настало прозріння. Вони зрозуміли, що навіть не варто думати про зустрічі. На них побачені звірства настільки вплинули, що бракує слів щось сказати.

Дуже сподіваюся, що день суду для Путіна та російського керівництва настане скоро. Ми повинні запам'ятати всіх, хто зараз в Росії поширює мілітаризм і шовінізм. Це не лише Путін, а тисячі наближених і виконавців його волі. Слід запам'ятати всіх, хто радісно і наполегливо розганяє мілітаризм і агресію проти України.

Також важливо, щоб в Європі про це продовжували говорити, щоб політики чітко казали про російські злочини. Щоб етнічні чистки, воєнні злочини і злочини проти людяності залишалися на слуху. Потрібно по змозі називати імена виконавців.

Російська сторона готувалася до цього і має в своєму арсеналі засоби, щоб продовжувати злочини проти українців. Вони зрозуміли, що українське суспільство не приймає російську систему, яку їм намагаються накинути силою і жорстокістю. Відтак українців не можна використати для створення на окупованій території "русского міра", тому слід знищувати. На підтвердження ненависті та пропаганди проти України, свідчить недавня стаття в "РІА новості", в якій пропонується ідеологія війни, наміри знищити всіх українців. Їм потрібна територія, а не люди, не українці. Відтак звірства проти мирного населення будуть, мабуть, продовжуватися.

Я виступив з пропозицією в Європарламенті створити групу з кількох комітетів, які мають в компетентності відповідні функції. Нам потрібно запустити судовий процес, готуватися до нього - опитувати свідків, готувати так звану "Білу книгу" щодо воєнних злочинів Росії і всіх звірств, які чинять. Головне - робити це систематично, залучити юристів, які мають досвід, щоб допомогли нам все правильно організувати.

Це має бути у центрі уваги європейських ЗМІ. Працюватиму над цим не покладаючи рук, щоб втілити задум в життя, щоб внести вклад у процес.

Лише виступив з відповідною пропозицією минулого тижня, тому планується. Сподіваюся, незабаром в Європарламенті приймуть відповідні рішення. Не можемо тратити дорогоцінний час. Кожна година і день дуже важливі. Бо свідки можуть загинути чи зникнути безвісти, свідчення намагатися приховати чи викривити. Тож слід щонайшвидше документувати всі військові злочини. Вже і зараз.

Сподіваюсь, якнайшвидше станеться. Це можна зробити без міжнародного суду, в якому дещо складно, бо Росія досі має право вето в Раді Безпеки ООН. Слід створювати універсальної юрисдикції (дозволяє державам чи міжнародним організаціям вимагати кримінального провадження над обвинуваченою особою, незалежно від того, де вчинений злочин і незалежно від її громадянства, країни проживання чи будь-яких інших відносин із суб'єктом обвинувачення. – Gazeta.ua) на рівні окремих країн. Відповідна ініціатива групи країн вже є. Так військові злочинці можуть бути покарані через видачу ордену на їх арешт, а також через судове переслідування по світу.

Європарламент прийняв серйозну резолюцію, в якій закликав до негайного припинення закупівлі всіх енергоресурсів з Росії. Це стосується газу, нафти і вугілля. Схожі рішення прийняли окремі країни-члени ЄС. Але деякі ще мають сумніви. Якщо буде політична воля, то технічно є важливі рішення, як це зробити з відносно невеликою шкодою для економіки. Експерти пояснюють технічні кроки.

Сподіваюсь, триватиме сильний політичний тиск на керівництво Німеччини, щоб вони відмовились від російської нафти і газу. І німецькі політики не повторять помилку, яку зробити з газогонами "Північний потік" і "Північний потік-2". Вони не мають морального права на це, бо загнали Європу вже цими двома проектами у величезну діру.

Мораль і відповідальність в політиці означають багато. Усі принципи, на яких збудований Євросоюз слід засвідчувати діями. Сподіваюсь, почуємо від німецьких політиків конкретні плани відмови від російського газу. Існують можливості альтернативних поставок і ресурсів, як його замінити. Так, це трохи буде коштувати, але гроші йдуть на звірства Путіна в Україні. Німцям пора переглянути графік закриття своїх АЕС, бо саме відмова від атомних станції поставила німецьку економіку в таку залежність від російських енергоресурсів. Це все слід розглядати як ситуацію форс-мажору, яку ніхто не міг передбачити. Немає виправдань, щоб цього не робити. Усе змінилося.

Відвертого визнання не чув, але коли спілкуюся з багатьма політиками особисто, відчуваю таке. Це для них тільки початок процесу прозріння. Друга стадія, розуміння, ще до кінця не прийшло. А попереду третя, коли роблять висновки. Перебуваємо між першою і другою стадією. Цей процес неминучий, бо стратегії західноєвропейських політиків ігнорувати російські ризики, історичні та моральні злочини росіян, зводити всі відносини з Москвою до формули bussines as usual призвели до таких наслідків.

Російська сторона зіграла хорошу партію. Завжди застосовували аргументи історичний відповідальності Німеччини, але ніколи не говорили про свою за злочини в Європі. Тому все завершилося каяттям німців за злочини нацистів. Але ніколи не було аналогічного радянських комуністів. На більшості пострадянського простору декомунізацію провели країни Балтії, Польща, країни Центральної Європи, Україна, але в самій Росії ні.

Доки не прирівняємо комуністичний режим до нацистського, і не пояснимо росіянам, що це таке саме зло, що два тоталітаризм однакові, доти Росія не зможе стати нормальною. За певний час може знову проявитися подібний до путінського режим, навіть якщо буде перерва.

 

Так, це треба зробити. Маємо війну, яку найбільш агресивним і варварським чином розв'язала Росія проти України. На російському суспільстві лежить за це колективна відповідальність. Про це слід відверто говорити. Росіяни масово її підтримують, їдуть воювати в Україну. Це колективна та історична відповідальність. Ціна за російські злочини має бути високою.

По-перше, вітаю це рішення Конгресу. Воно дуже серйозне і унікальне, бо це вперше з Другої світової війни Америка надає ленд-ліз для Європи. Ця підтримка для ЗСУ сильно може вплинути на перебіг війни в Україні.

Щодо європейської частини НАТО, то фінансова, гуманітарна, медична та військова допомога Україні буде зростати. У нас немає вибору. Ті слова підтримки, які часто висловлюємо Україні та українцям, мають в ще більшій мірі перетворитися в потік допомоги. Сподіваюсь, що всі країни Європи до цього приєднаються.

Наразі немає допомоги на рівні НАТО, де заявили, що рішення про військову допомогу приймають окремо члени Альянсу. Але по реакції європейських столиць немає принципових розбіжностей щодо того, що слід збільшувати військову допомогу Україні. Графік поставок допомоги буде відповідний до українських потреб. Це треба було зробити ще вчорпа, або нині-завтра, бо слід поспішати. Бо не бачу жодних змін в політиці Москви.

Це в певній мірі самообман. Як можна допомагати тому, хто в біді, боячись. У такому випадку стаємо співучасниками російського варварства. Ті, хто боїться, справді можуть негласно допомагати. Але якщо будемо боятися, приховувати свої моральні позиції, то гріш нам ціна. Це потім ланцюжком йде на людський рівень, до дволикості. Якщо боїмося відповідати за свої моральні принципи, можливо, їх варто переписати чи чесно відмовитися від них. Чому маємо боятися рішень, які відповідають нормам цивілізованого суспільства?

Ми протягом року відчуваємо гібридну агресію білоруського режиму через нелегальну міграцію. Готуємося до російської агресії давно. А міграрнська криза була тестом на реакцію нашого суспільства і влади, на єдність ЄС, який всі склали. Нелегальна міграція і цей тиск тривають досі на білорусько-литовському кордоні. Наші прикордонники фіксують щодня 10-50 осіб намагаються нелегально перетнути кордон.

Наша країна зробила висновки. Оборонний бюджет Литви вже 2,5% від ВВП, як вимагають стандарти НАТО. Ми суттєво підвищили затрати на оборону, переглянули всі військові плани, співробітництво з НАТО, з яким ми єдине ціле. До нас прибувають військові з інших членів Альянсу. Різні країни збільшили контингенти в нас практично наполовину. Литва збільшила мережу військових баз на своїй території, відповідно до нових ризиків.

Головне - ставлення суспільства. Воно щонайбільше підтримує Україну та виступає за те, щоб Литва збільшувала здатність оборонятися. Знаємо, що нашу незалежність цілком оберігають наші війська і партнери. Бачу дуже позитивні зміни вдома після початку російського вторгнення, зростання патріотизму та військової підготовки до можливих ворожих дій росіян. У людей немає сумнівів, якщо ворог нападе, литовці зустрінуть його так само як українці - не з квітами в руках, а зі зброєю.

Важко уявити такий сценарій. Російська армія застрягла в Україні, отримала небачені досі втрати. То які втрати вона матиме від Альянсу, військова потуга якого в рази більша, ніж російська? Такий крок абсолютно б змінив геополітичну ситуацію у світі. Це був би вже не фронт в Україні, а в самій Росії. У Кремлі мають це розуміти.

Зокрема, в Росії відкриті фланги - від Скандинавії до Далекого сходу. Навіть мілітаристи в Москві мали б це розуміти і подумати двічі, перш ніж робити таку дурницю.

Важко повірити, що може піти на такий сценарій. Це означає кардинальну зміну військової і політичної ситуації. Самознищення всього російського військового потенціалу. Важко уявити, що росіяни можуть зважитись на такий крок, знаючи, що може бути такий самий удар у відповідь. Для Росії має бути чітке розуміння катастрофічних наслідків такого кроку.

Росія розуміє, що влипнула у війні й, схоже, шукає виходу з неї, а не ще більшої ескалації та ще глибшого закопування, з якого не зможе вийти.

Проте про такий сценарій також не слід забувати. Слід пам'ятати, готуватися до найгіршого, але водночас розповідати про всі можливі наслідки росіянам. Але не приймаю його як реалістичний на сьогодні.

Нам потрібно заздалегідь прийняти всі можливі санкційні рішення, щоб до такого розвитку подій не дійшло і зробити все можливе, щоб мінімізувати військовий потенціал Росії, наскільки можливо. Зробити вже зараз, не очікуючи жодних нових злочинів чи змін в російські тактиці. ЄС і НАТО ще далеко не все зробили, що можуть щодо санкцій та військової підтримки України.

Це означало б оголошення війни НАТО, набільшому в світі обороному союзу. Наша ціль - охорона і благополуччя всіх країн, які до нього входять. Тому грати в такі ігри, не врахувавши наслідків нерозумно. Думаю, в Москві в курсі.

Сподіваюся, наша підтримка не базується на обмежених рамках. Маємо підтримувати Україну, скільки буде необхідно. Сценарій тривалої війни у нас теж розгялдають.

Але російська сторона теж має обмежені ресурси. Усі економічні санкції, які ми постійно тільки збільшуємо, вже починають діяти. Росіяни будуть відчувати, бо ціни неминуче ростимуть, а дефіцит товарів збільшуватиметься. Російські матеріальні, технологічні, фінансові та людські ресурси не безмежні. Люди втрачають робочі місця. Усе це відбивається на військовому потенціалі. Побачимо наскільки довго вони готові воювати за таких умов.

Росію зупинять українські війська на фронті, а підтримка України лише зростатиме. Росіяни припинить війну, коли санкції вдарять по них настільки, що не зможуть далі воювати. Такий сценарій найбільш вірогідний.

Нам не потрібно ані сантиметру території Росії, але окуповані землі, включно з Кримом і Донбасом, мають повернути, компенсувати фінансово українські втрати, попросити пробачення за свої злочини та, звичайно, скинути і засудити путінський режим. Не бачу можливості безпечного співжиття поруч із Росією, якщо там залишиться мілітаризм, шовінізм та імперіалізм в суспільстві та владі. У такому випадку нова війна - питання часу. Необхідна зміна політичного режиму в Росії та колективна відповідальність росіян за їхні злочини.

Росіяни самі вирішують, чи треба їм, щоб така система залишилася, і їх відгородили від цивілізованого світу. Такий сценарій можливий, якщо суспільство цього хоче або не противиться. Їх не обов'язково будуть боятися, але будуть зневажати і дивитися з огидою. Це матиме відповідне ставлення на персональному рівні до росіян в світі. Вони не можуть вимагати, щоб до них ставилися як до цивілізованих, поки такими не стануть. Якщо хочуть, щоб російська мова стала фактором ризику, клеймом, то до цього впевнено йдуть.

Сподіваюся, в Росії можуть з'явитися не те, щоб опозиціонери, бо політичне поле там зацементоване, але фактори, які можуть змінити режим.