пʼятниця, 03 лютого 2006 18:55

Де національна солідарність?

Алчевські діти радіють. Поїздка до "Артеку" звалилася на них не менш несподівано, ніж нечуваний холод у позбавлених тепла оселях. Парадоксально, але за те й інше вони мають дякувати одним і тим самим людям.

Алчевськ на Луганщині не став жертвою стихії. Це місто — не американський Нью-Орлеан, на який обрушилося нерукотворне лихо. Алчевську трубу могло прорвати і влітку. Аварія сталася через стан комунального господарства, помноженого на безвідповідальність місцевих чиновників.

І те, й інше — типові українські хвороби. Чітких та ефективних методів їх лікування поки що немає. І коли вони з"являться — невідомо.

Хто мав би сам подати у відставку — не подав

— Не хочу аналізувати дії влади, але, на мою думку, ці люди не достойні поваги, і місцева влада достойна відставки, — заявив у Алчевську президент Віктор Ющенко.

Хто мав би сам подати у відставку — не подав. Хоча в кожній цивілізованій країні місцеві керівники зробили б це миттєво. Бо звільнити мера ніхто не може — його ж обирали. Зараз багато говорять про потребу збільшення ролі місцевого самоврядування. Але ж очевидно: для того, щоб злити з труб воду, спеціальні повноваження не потрібні.

Прем"єр Юрій Єхануров пожартував: треба створити для мерів школу. Вчити їх, як діяти в екстремальних ситуаціях. Зробити це, мабуть, справді потрібно. Але вже після виборів. А зараз треба навчати виборців, щоб краще бачили, кому віддають свій голос.

Отже, дожилися до того, що водогоном провінційного міста змушені займатися уряд і президент. Але турбує не лише це.

Не було збору пожертв або найнеобхідніших речей

Подібні до алчевської ситуації є показником єдності суспільства, його здатності до взаємодопомоги. Така біда мала б згуртувати людей, викликати співчуття й бажання розділити тягар. Та ми не побачили, щоб уся українська нація прагнула допомогти 120 тисячам співвітчизників, які опинилися в холодній безвиході.

Не було організовано масового збору пожертв або найнеобхідніших речей. Поодинокі випадки доброчинності лише підкреслюють загальну байдужість суспільства. Часто бідкаються, що в нас іще не сформована політична нація. Але очевидно, що є проблеми і просто з елементарною національною солідарністю.

Добре в цій історії хіба що одне: діти з холодного Алчевська відвідають відносно теплий зараз Крим. Але на щасливий кінець це не тягне. Виглядає швидше як компенсація за заподіяну моральну шкоду.

Зараз ви читаєте новину «Де національна солідарність?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі