У надважкій вазі кризи немає

Останніми роками багато говорять про кризу в надважкій ваговій категорії, її занепад.

Зазвичай, порівнюють сьогоднішній стан справ із періодом 1970–1990-х минулого століття. Возвеличують Мохаммеда Алі, Майка Тайсона, Леннокса Льюїса, применшують заслуги теперішніх чемпіонів. Порівнювати, звичайно, можна. Але чи це так вже й об"єктивно? Бокс не стоїть на місці. Мохаммед Алі зі зростом 192 см тоді був одним із найвищих. Сучасними чемпіонами є хлопці за 2 м. А зі своїми 97 кг ваги Алі взагалі був би чи не найлегшим серед супертяжів сьогодні. Як би він завдавав удари не зверху вниз, а знизу вверх? Як би він "порхав, як метелик і жалив, як бджола" під постійним обстрілом джебів?

Ще кілька років тому, коли Віталій Кличко відпочивав від боксу, одним із головних аргументів наявності кризи був такий: немає явного лідера. Тепер такий лідер є — брати Клички. Оскільки вони не конкуренти і ніколи не битимуться між собою, їх умовно можна вважати єдиною бойовою одиницею.

Так, теперішні часи в надважкій вазі не можна назвати золотими. Не так вже і багато боїв з інтригою і приблизно рівними шансами, не такий як раніше ажіотаж довкола поєдинків кращих бійців. Але це все не дає підстав ставити діагноз "криза" і "занепад". Радше назву це спадом. А спади, як і підйоми, були завжди. І не вина в тому Кличків. Вони регулярно і з найсильнішими доступними на той момент суперниками проводять бої, методично "зачищаючи" дивізіон. Вони б"ють чемпіонів, офіційних претендентів і перспектів із нулем у графі поразок. На їхньому фоні будь-який суперник виглядає не кращим чином, тому бої проходять односторонньо. Вони не дають себе вдарити, тому бракує видовищності.

Американцям ні за кого вболівати. А росіяни заздрять, що українці в чомусь кращі за них

Де найбільше говорять про кризу? У США і в Росії. В американців зник інтерес до надважкого дивізіону із втратою багаторічної гегемонії своїх боксерів. Їм просто ні за кого вболівати. Росіяни просто заздрять, що українці в чомусь кращі за них. Тому кожну перемогу Кличків намагаються применшити. Упевнений, якби чемпіонами стали американець Арреола і росіянин Повєткін, вони заспівали б пісню про відродження дивізіону. А так наразі мусять терпіти Кличків і розказувати про кризу. А в нас зараз розквіт інтересу до надважкої ваги.