— І треба ж такому статися, що саме цей Кубок світу проводять узимку. Влітку електрику не вимикали, — зажурено каже друг.
Він завжди перебуває в очікуванні турніру. Обома руками підтримує ініціативу Арсена Венгера. Колишній тренер англійського "Арсеналу" пропонує проводити змагання раз на два роки. Цього разу довелося чекати чотири з половиною. А коли благословенне 20 листопада настало — Україну спіткав блекаут. Надії друга на перегляд усіх матчів стали марними.
Я розділяю його розпач частково. Нагадую — головну перемогу вся країна очікує не на футбольному полі. До того ж, наших на турнірі немає. Врешті, перші два тижні — час проведення групових турнірів. Якість футболу через стислий час на підготовку низька. Найбільша "смакота" почалася 3 грудня — матчі на виліт.
До нього поразка Аргентини у стартовому матчі не означає нічого. 12 років тому Іспанія теж програла перший поєдинок, але виграла турнір. А 1986-го команда Валерія Лобановського розбила сильних тоді угорців і стала претендентом на чемпіонство. Закінчилося все програшем Бельгії у 1/8 фіналу.
Саме стикові поєдинки назвуть героїв турніру. Бо 1982‑го італієць Паоло Россі перші чотири матчі перебував у тіні, а потім зробив команду чемпіоном. 1994‑го його подвиг майже повторив співвітчизник Роберто Баджо, а ще за 12 років — француз Зінедін Зідан. Вони вивели свою збірну до фіналу, хоча у вирішальний момент схибили.
— Молися за наші сили протиповітряної оборони й енергетиків, — раджу другу. — Від їхніх зусиль залежить, чи побачиш ти найважливіші поєдинки Кубка світу.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
5 
35413
Коментарі