Геополітичний альянс Китаю із Росією, який Сі Цзіньпін досі не підтверджував, віднині оформлений офіційно. Лідери двох держав обговорили деталі під час чаювання, яке стало найбільш інтригуючою частиною дводенного перебування очільника країни-агресорки у КНР.
Друга з'ява
Для Володимира Путіна ця поїздка стала першою зарубіжною з моменту, коли він відмовився взяти участь у саміті G-20 у вересні 2023 року. Тоді багато спостерігачів очікували суттєвих зрушень до дипломатичного залагодження російсько-української війни саме на саміті в Індії. Демарш Путіна поклав край цим сподіванням.
До 2024 року він кордонів РФ не покидав, але на початку 2024 року була офіційна інформація про підготовку візиту до Туреччини. Утім, на початку лютого стало відомо, що й від цієї "вилазки" кремлівський диктатор відмовився. Причиною цьому, скоріш за все, є ордер на його арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом, що у Гаазі.
Таким чином, поїздка до Китаю стала першим великим зовнішнім візитом очільника Кремля від початку широкомасштабної збройної агресії до України. Анонсувалося обговорення найгарячіших питань: України та Ізраїлю. Тому лідери інших держав, політики, аналітики відстежували візит особливо пильно і - були розчаровані.
М'яко стелять
Путіна у Китаї приймали розкішно і з таким ушануванням, якого не знав, мабуть, і сам Мао Цзедун. Опівночі в аеропорту цього гостя зустріла єдина жінка у Держраді КНР Шень Іцинь. Рівно опівдні перед Будинком народних зібрань КНР Путіна привітав сам Сі Цзіньпін: прибульцю увімкнули "Підмосковні вечори", простелили червону килимову доріжку та обставили щасливими дітьми з квітами та російськими й китайськими прапорцями. Подальші церемоніальні дії: представлення Сі Цзіньпіну урядовців РФ. До слова, Сі кланялися всі, окрім міністра оборони Росії Андрія Бєлоусова.
Далі - більше. Урочисте підписання заяви про поглиблення стратегічного партнерства. Таке ж урочисте укладання галузевих та інвестиційних угод. Свято китайсько-російської дипломатії продовжилося на концерті до 75-річчя встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. Перед цим Путін мав тривалу промову, яку закінчив тим, що "Росіяни з китайцями брати навік".
"Ми за мир"
На урочистому прийомі частувалися традиційною качкою по-пекінськи та пельменями з креветками, запивали двома видами вина та особливою китайською горілкою "маотай", яка з часів Мао Цзедуна є обов'язковою для дипломатичних пригощань. Щоб Путін не нудьгував, китайські музики грали та співали "Тече ріка Волга", "Китай на кінчику язика" та "Любо, братці, любо". З останньою композицією вийшов конфуз, бо вона була улюбленим твором і мало не гімном Нестора Махна. Прокремлівські пабліки написали, що насправді ця пісня - символ життєствердження і вдоволення ватажком навіть за умов політичної турбулентності. А з нею Сі та Путін висловили наміри рішуче покінчити, досягнувши стабілізації. Почали з себе: у спільній заяві про поглиблення відносин, всеохопного партнерства та стратегічної взаємодії Китай наголошує на успіху виборів президента РФ (тобто, визнає Путіна легітимним), натомість РФ підтверджує відданість принципу "одного Китаю". Наступний крок - спільний: обидва лідери засудили провокації США відносно КНДР та засудили вилучення активів та майна іноземних держав.
Зміна акцентів
Тема України, всупереч анонсам, коментувалася дуже стисло та абстрактно, причому, - що важливо, - після неформальної вечері з геополітичним чаюванням. Відомо про такі тези.
1. Росія, як і Китай, за політичне врегулювання конфлікту, причому Китай продовжуватиме свою конструктивну роль, а Росія - інформуватиме про ситуацію навколо "української кризи".
2. Обидві країни активізують координацію та взаємодію, щоб протистояти деструктивному курсу Вашингтона (подвійному стримуванню"). До цього додається заклик до США не озброювати своїх союзників ракетними системами.
3. По арабо-ізраїльському конфлікту - створення Палестинської держави.
4. По Україні кілька важливих тез: перевага дипломатичному врегулюванню за участі задіяних сторін, у тому числі, на конференції, котра визнана всіма ними.
Отже, про Україну нічого нового не пролунало, окрім одного, як і писала напередодні Gazeta.ua, що Путін пом'якшив свою позицію щодо перемовин та відмовився (поки у КНР) від критики української влади. Що це нам дає?
Розмиті формулювання
При всій пишноті візит залишив по собі двоїсте враження. З одного боку - нечувані почесті. З іншого - жодної конкретики. Мова китайської дипломатії яскрава та метафорична, але цього разу за гарними словесними конструкціями не проглядається конкретики, якщо брати до уваги саме політичний бік домовленостей.
"Путін поїхав до Китаю за додатковою допомогою, котру він навряд чи отримає", - розповів CNN колишній посол США у НАТО та колишнiй спецпредставник Білого дому по питаннях України Курт Волкер. На його думку, КНР не збільшуватиме постачання необхідних для російського ВПК комплектуючих. На користь цієї версії - не було анонсовано та підписано угоду про добудову газопроводу "Сила Сибіру-2", хоча РФ зацікавлена у проєкті.
Страх саміту?
Водночас впливом Китаю можна пояснити відмову лідерів Бразилії та ПАР від участі у Глобальному саміті миру у Швейцарії, вважає провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов. Китай має важелі впливу щоб мінімізувати участь у цьому саміті більшості країн Глобального півдня, розповів він Gazeta.ua. У Пекіні розуміють, наголосив експерт, що Захід боїться поразки РФ у війні, і користуються цим. Запровадження з боку США додаткових митних обмежень на китайський експорт не залишило Китаю варіанту, крім продовження підтримки РФ.
"Обмеження діяльності великих китайських банків у напрямку співпраці з РФ буде компенсоване розширенням участі регіональних китайських банків у обслуговуванні російських рахунків. РФ відчуває перспективу прориву українського фронту, тому не вважає за потрібне налаштовуватись на справжні серйозні предметні переговори. Китай у цьому сенсі повністю на боці Кремля", - переконаний Андрій Мартинов.
Гра навколо Бюргенштоке
Де факто Росія своєї позиції по саміту миру не змінила, адже, повторюючи за Китаєм про відданість "дипломатичному врегулюванню", водночас вимагає "залізобетонних гарантій", звернув увагу Gazeta.ua політичний аналітик Дмитро Франчук. "Це може свідчити про певний тиск або переконання з боку Китаю, що Росія повинна бути більш гнучкою у своїй дипломатичній позиції. Але вимога РФ від Заходу гарантій є складною для реалізації, тож може стати - і вже є - новою перешкодою на шляху до мирного врегулювання", - вважає експерт.
2 
8759
Коментарі