Один із лідерів "Пори" Владислав Каськів, 33 роки, головною помилкою революції називає переговори зі старою владою і вірить, що Україна переживе нинішню кризу росту команди Януковича.
Як відзначатимете річницю революції?
— У колі найближчих друзів, які в моєму розумінні є справжніми натхненниками, авторами й учасниками тих процесів.
Це хто?
— Не скажу. Це не таємниця, але навколо революції стільки дешевого популізму, кожен тягне пальму першості на себе. Не хочу, щоб мене звинувачували в пропаганді певного середовища людей.
Перед річницею більше святкового настрою чи, через реванш, невеселих думок?
— Це ж не Новий рік чи Різдво, щоб його святкувати. А історична подія, день, який треба переосмислювати. От коли Україна досягне ідеалів, про які мріяли, — тоді святкуватимемо. А зараз треба думати, як зберегти віру людей в те, що проголошували на Майдані. Та й саме число, 22 листопада, досить умовне. Для нас революція розпочалася набагато раніше, після першого туру виборів. Коли перші намети на Контрактовій площі в Києві поставили.
Що насамперед згадується з тих подій?
— Дуже багато всього. Але найяскравіші спогади — про четвертий день революції. Чи п"ятий, точно не пам"ятаю. Тоді критичним стало взяти під контроль споруди Адміністрації президента і Кабінету Міністрів. Не заради власного захоплення, а щоб показати: демократія перемогла, реваншу не буде, а наші опоненти є державними злочинцями, що хотіли незаконним способом захопити в країні владу. А тому далі утримувати ці будівлі не мали жодного права.
Ми зібрали колону, біля чотирьох тисяч людей. Усі були сковані ланцюгами, по п"ять чоловік у ряду. Для того, щоб продемонструвати мирний характер акції, адже скована ланцюгами колона не може атакувати. Водночас якби атакували нас, то не змогли б колону розірвати.
Як зараз бачу — колона важкою ходою піднімається по Інститутській. На мості над нею висить величезний прапор — "ПОРА перемагати!". Ми дійшли до адміністрації Кучми. Мали добре пророблений план і домовленості про те, що нам удасться просунутися на територію адміністрації і взяти її під контроль. Але в останню хвилину з-під КамАЗів вигулькнула Юлія Тимошенко і сказала, що на дахах російські стрільці, спецназівці...
Усі були сковані ланцюгами, по п"ять чоловік у ряду
Я не коментуватиму зараз причини цього. А наслідки зрозумілі: це був поворотний момент, після якого акція втратила динаміку. Незабаром розпочалися переговори нової і старої влади. То була найбільша фатальна помилка, яка спричинила всі післяреволюційні помилки помаранчевої влади. Адже якщо ти сідаєш за стіл переговорів, то визнаєш переговорну сторону. А як можна було на Майдані казати, що це злочинці, які вкрали голоси і порушили Конституцію й закони, — і водночас вести з ними переговори про подальше політичне співіснування? То був той компроміс, який заклав фундамент для нинішнього реваншу. Тоді переговори можна було вести лише про умови капітуляції.
У Януковича є привід святкувати річницю революції?
— У нього особисто — ні. Бо якби він став-таки тоді президентом, то владу отримав би може ще більшу, ніж Кучма. Деякі речі стали б незворотними. Бо зараз ми бачимо реванш, ті ж обличчя — але вже ніколи не житимемо в дореволюційній Україні. Так що в плані абсолютної монаршої влади Янукович безперечно втратив. Але якщо брати його як сукупність інтересів людей, які представляють зараз нову владу, — очевидно, їм є таки що святкувати. Можливості для фінансово-промислових груп і окремих діячів зараз величезні. Такого беззаконня, вакханалії і сваволі не було навіть за Кучми. Вони можуть будь-що і в будь-кого забрати, встановити будь-які правила.
Та нічого, країна цю так звану кризу росту переживе. Так чи інакше це проходили всі держави, особливо центрально-східноєвропейські.
Янукович недавно грізно застеріг проти можливих акцій протесту проти його уряду. Що про це думаєте?
— Це добрий сигнал. Люди на вершині авторитарної влади завжди починають погрожувати, коли відчувають небезпеку. Доти вони використовують або тактику ігнорувань, або задушення в обіймах. Як-от Янукович стосовно Ющенка.
Після революції казали, що Медведчук і Янукович пропонували тоді придушити її силою. Нинішній Янукович здатен на таке щодо можливих виступів?
— Медведчук тоді точно цього хотів, а за Януковича — не знаю. Та й вплив його був обмежений. Але Майдан засвідчив, що в цій країні варіанти із силовим придушенням ніколи не пройдуть. Навіть якби Кучма тоді віддав такий наказ — його не виконав би жодний генерал. А якби виконав генерал — то не виконав би полковник. А тим більше солдати.
Українці здатні зараз знову вийти на вулиці?
— Суспільство має опановувати інші методи боротьби. Акції масового протесту вочевидь довели свою ефективність, і є спокуса їх повторити. Це ще й через нашу абсолютно помилкову психологію: мовляв, поміняли поганого царя на доброго, і вже далі той має правити по-доброму. Це неправильно. Люди повинні постійно бути в активному стані. Якщо порушує щось ЖЕК — боротися з ЖЕКом. Якщо місцева адміністрація непрозоро витрачає гроші громади — боротися з цим. Є маса проблем, які можна вирішувати не акціями громадської непокори, а громадською активністю.
На наступних виборах Янукович і його команда спробують зберегти владу методами часів Кучми?
— Усе можливо. Але це велика ілюзія, що успіху в українській політиці можна досягти за рахунок політтехнологій. Януковичу краще зрозуміти, що не слід бачити перспективу влади в тому, щоб розставити на посади своїх людей чи швиденько відшкодувати своїм податок на додану вартість. Це, до речі, свідчить про зворотне — насправді вони не дуже й сподіваються бути при владі до 2011-го.
Це має додавати оптимізму прихильникам "помаранчевих"?
— Не треба займатися самобичуванням і казати, що ми приречені на невдачу. Якби так було, то ми ніколи не зробили б революції. Просто треба вірити в себе й усвідомлювати, що перемога — це не лише одна подія.
2 
1
Коментарі