В Україні стартували реформи головних держкомпаній. 20 березня Верховна Рада прийняла в першому читанні зміни до закону "Про трубопровідний транспорт". Це — перший крок до розділу державної супермонополії "Нафтогаз України" на видобувну, трубопровідну та розподільчу компанії.
Давно назріла ліквідація цього корупційного монстра, створеного ще Леонідом Кучмою. Лише на рекапіталізацію "Нафтогазу" з 2009 року з бюджету витратили 44,2 млрд грн. Це без урахування грошей, на які було придбано газ за кордоном, а також товарів та послуг для "Нафтогазу", які пройшли через сумнівні держзакупівлі.
Біда в тому, що вистраждана реформа починається в умовах, коли Москва вимагає повного контролю над газовою інфраструктурою України. І президенту Януковичу дедалі важче відмовляти північним друзям, адже він став заручником кремлівських кредитів і прошарку виборців, налаштованих на Кремль. При цьому керуватимуть реструктуризацією "Нафтогаза" люди з бізнесово-політичної групи "РосУкрЕнерго", що відзначилася, зокрема, пропагандою режиму на близьких до неї телеканалах та використанням спецслужб для придушення опозиції.
Також 22 березня набув чинності Закон "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Формально, це початок конкуренції та відкритості в Укрзалізниці, яка за духом залишається ще радянською. Без реформування цієї державної компанії вантажовідправникам годі сподіватися на адекватні тарифи, а пасажири не отримають гідного та надійного обслуговування. Залізниця програє конкуренцію авто- та авіатранспорту. Тож потреба серйозних змін назріла давно.
Турбує, що реформа Укрзалізниці стартує на тлі багатомільярдних боргів компанії, зокрема Росії. А демонополізацію галузі проводитиме відданий менеджер Ріната Ахметова — мільярдера і енергетичного супермонополіста, за активної участі фірмочок, якось пов'язаних із сім'єю глави держави.
Питання: чим закінчаться такі реформи, розпочаті за крок до дефолту країни й за два кроки до соціального вибуху? Чи можна сподіватися, що все пройде добре і найбільш ненависний президент увійде в історію найбільшим реформатором економіки? Навряд чи. "Доленосні" структурні зміни ризикують вилитися в банальне пакування чемоданів.
2 
1
Коментарі