— Проросійський рух та настрої на Донбасі формувалися протягом останніх 15‑20 років, — каже керівник Донецької обласної організації Комітету виборців України 35-річний Сергій Ткаченко.
— Не варто думати, що проросійський рух був успішним. Їх організації перебували на узбіччі політичних процесів краю. Особливого впливу не мали. Проросійські мітинги набули зараз досить масштабної форми тільки завдяки людській, фінансовій та організаційній підтримці з Москви.
Чому вони тут успішніші, ніж в інших регіонах? Наприклад, на півдні України?
— Бо на Донбасі не стало основної опори — монополії Партії регіонів. Щезла віра в Януковича, який утік до Ростова. І людям потрібно заповнити порожнечу. Вони не вміють спиратися на себе, їм важко розібратися у швидкій зміні подій. Ось вони і хапаються за всі зовнішні опори. За лідерів, які говорять їм, що робити і як далі жити. До того ж треба розуміти, що величезна кількість жителів Донецької області позитивно ставляться до Росії. Там родичі, друзі, ділові зв'язки.
А пропаганда впливає?
— Звісно. Коли вимовляють такі слова, як "фашизм" — відразу вмикаються всі глибинні реакції й підвищується емоційність, через яку люди перестають мислити. Страх перед "бандерівцями" нагнітали не один рік. Це продукт місцевої пропаганди, яка працювала на благо місцевої еліти. Пропагандисти — чиновники Донецької області. На Донбасі мобілізацію електорату завжди вели за принципом нагнітання страхів і ненависті. Це призвело до того, що ми проґавили зовнішнього ворога, який теж сів на цю тему.
Хто зараз розгойдує ситуацію на Донбасі?
— Такі організації, як "Російський блок" і рухи типу "Донецької республіки". Вони завжди входили до зони інтересів місцевих бізнес-адмністративних еліт. Ті їх підтримували, аби підкреслити унікальність регіону і отримати додаткові козирі. Так Києву показували, що є процеси, які тільки тамтешні здатні тримати під контролем. І тому з ними жарти погані — якщо захочуть щось поміняти на місцевому рівні. Є елемент торгу місцевих еліт за свій особливий статус у регіоні. І що довше збережеться нестабільність, то їм вигідніше. Щойно ситуація стабілізується, увага буде прикута до цих еліт — від них можуть зажадати відповіді за корупцію.
Але ж це гра? За великим рахунком, бізнес-еліти в Донбасі російської окупації не бажають?
— Для них зараз ідеться про таке: або втратити все, або отримати окупацію. Різниця невелика. Вважають, якщо не буде політичного і бізнесового майбутнього, треба йти на ризик.
Судячи з того, що "російська весна" в Донецьку все ще не реалізувалася, — чи є тут бізнес, який активно опирається окупації?
— Думаю, нестабільність на Сході організована для легалізації та прикриття Криму. Може, Павло Губарєв (самопроголошений губернатор. — "ГПУ") був упевнений, що і в Донбасі кримський варіант пройде. Але помилився. Бізнес-середовище неоднорідне — це факт. Сергій Тарута (бізнесмен, губернатор Донецької області. — "ГПУ") і його оточення — проукраїнська сила. Таруті треба відновити законність влади на цій території та здолати саботаж чиновників. Він зіткнувся із системою, яку вибудовували десятиліттями. Це цілісний ланцюг кругової поруки і корупції. Сьогодні на Донбасі всі схеми, які замикалися на Андрієві Клюєву та Олександрові Януковичу, збережені. На місцевому рівні й досі працює їхній адмінресурс.
Хто опікає донецьких сепаратистів?
— Знаю, що Губарєв літав до Москви тоді ж, коли туди їздив секретар міськради Сергій Богачов. Губарєв зустрічався з депутатом Держдуми Володимиром Безсоновим. Це було 2 березня — напередодні першого штурму Донецької облради. За нашою інформацією, близько 3 мільйонів доларів надали з Москви на Губарєва. На весь Схід України надійшло близько 20 мільйонів. І це тільки на першу хвилю дестабілізації в Харкові, Донецьку й Луганську.
Наскільки реальне військове вторгнення РФ на територію Донбасу і як зустрінуть окупантів люди?
— Для Росії вторгнення без крові не обійдеться. Попри все, у Путіна немає сильної підтримки на Донеччині.
3 
1
Коментарі
2