Нинішня українська криза — великий подарунок Кремлю. Українці самі вирішують завдання, які стоять перед офіційною Москвою: максимальне послаблення тих політичних сил, які здобули перемогу на минулих президентських виборах, їх подальше дроблення й розпорошення.
Виборча кампанія в Україні фактично розпочалася. Але одержимій прагненням реваншу Москві сьогодні треба не стільки привести до влади лояльну їй політичну силу, скільки дискредитувати цінності помаранчевої революції. Причому цілі української політики Росії виходять далеко за межі України. Головна мета — убезпечити себе від поширення таких сценаріїв зміни влади, які відбулися в нас і в Грузії. Для цього треба показати всю непривабливість ситуації в очах і росіян, і жителів інших країн СНД. Продемонструвати остаточне розчарування населення України. Тицьнути пальцем: мовляв, бачите, це призводить лише до погіршення ситуації, до політичної нестабільності, зниження рівня життя, економічних негараздів.
Кремль не може не приваблювати руйнівна енергія Юлії Тимошенко
Зрозуміло, нинішню кризу створила не Москва. Це чисто український продукт. Принаймні якогось вирішального внеску Кремль точно не зробив. Але його не може не приваблювати руйнівна енергія Юлії Тимошенко. Для Москви дуже важливо підвищувати її градус. Підтримувати екс-прем"єрку не лише в конфлікті з Віктором Ющенком, але й у тому, щоб поставити під сумнів легітимність його перемоги на торішніх виборах. Ми вже бачили "злиття" інформації про закордонне фінансування його виборчої кампанії. Очевидно, російські політтехнологи й далі радитимуть Тимошенко діяти в такому напрямі. Для росіян зараз головне — підтримка так званої партії війни. Їм важливо не допустити відновлення коаліції Ющенка й Тимошенко. Навіть після наступних парламентських виборів.
Якоїсь лобової атаки Кремля — на кшталт торішньої неприхованої підтримки певної політичної сили — на наступних виборах не буде.
Росіяни діятимуть хитріше. Вони намагатимуться створити свої групи впливу у різних політичних середовищах — як провладних, так і опозиційних. Певні завдання виконуватимуть російські політико-економічні та олігархічні структури. Для прикладу згадати б, як російські олігархи брали на себе роль переговірників у питаннях реверсу нафтогону Одеса—Броди чи створення газотранспортного консорціуму. Або ж як діяв в Україні Гліб Павловський. Московські політтехнологи видають себе за найманців, нейтралів, що нібито працюють на замовлення українських клієнтів — але їх основною місією було і є проштовхування російських інтересів.
Це стосується й Інституту національної стратегії Росії Станіслава Бєлковського, який консультує Юлію Тимошенко. Інститут має свою цілком виразну політичну місію. Вона й не приховується. Варто хоча б ознайомитися з оприлюдненим проектом Конституції Росії, яка є спробою узаконити імперський реванш. Там, зокрема, міститься фактична відмова від визнання незалежності пострадянських країн через запровадження конституційного терміну "історична територія Росії" .
Величезною помилкою Віктора Ющенка було б намагання якось догодити Володимиру Путіну
Здавалося б, дивно, що Бєлковський консультує Тимошенко, адже Юлія Володимирівна завжди була подразником для Кремля. Але те, що екс-прем"єр є злом для Росії — швидше стереотип. Вона весь час діяла за принципом реальної політики і фактично не має якоїсь ідеології. Тим більше ідеології зовнішньополітичної. Є набір гасел, який змінюється залежно від кон"юнктури. Якщо вона відчуватиме, що зараз їй вигідніше розігрувати російську карту — робитиме це без жодних докорів сумління.
Києву слід бути готовим до того, що впливи Москви під час передвиборної кампанії будуть дуже різноманітними. Але всі будуть спрямовані на одне: дискредитацію цілей помаранчевої революції, заперечення легітимності президентства Віктора Ющенка. На це працюватимуть і російські засоби масової інформації. Найімовірніше, від них слід сподіватися роздування теми закордонного фінансування його кампанії та історії з отруєнням.
Що може протиставити всьому цьому сам Ющенко або ж українська влада в цілому?
Ситуація загрозлива: нецивілізований розпад помаранчевої коаліції і те, що нині відбувається, є явною загрозою національній безпеці України. Основні відповіді на ці виклики лежать у внутрішній площині. Послабити аргументацію тих, хто бажає українській владі провалу, може лише подолання нинішніх кризових явищ.
Президент повинен проводити зрозумілу й прозору політику. Його слабкість — в непослідовності багатьох кроків, нереалізації ініціатив і обіцянок. У тому, що він дуже невиразно спілкується з суспільством. Воно нині чекає на завершення розслідування справ Гонгадзе та про отруєння, чітких пояснень стосовно фінансування його кампанії, припинення спекуляцій довкола великої власності й реприватизації, поліпшення економіки. Ющенкові слід проводити регулярні прямі телеефіри, частіше виступати зі зверненнями до людей. І припинити уподібнюватися до своїх попередників, для яких грубість у поводженні з журналістами чи підлеглими була нормою.
Щодо відносин із Росією, то вона поважає тільки сильних і тих, хто послідовно відстоює свої національні інтереси. Величезною помилкою Віктора Ющенка було б намагання якось догодити Володимиру Путіну аби вплинути на плани Кремля щодо Тимошенко чи Януковича. Якщо росіяни бачать якусь слабинку — вони відразу намагаються її використати й отримати ще більше. Досвід правління Кучми засвідчує: хоч би скільки ми йшли на поступки, але своїх інтересів ані щодо створення зони вільної торгівлі, ані щодо кордонів так і не досягли. Успішний діалог з Кремлем неможливий без твердої позиції.
9 
1
Коментарі