Прем'єр Микола Азаров каже, що вугіллям зараз палити дешевше, ніж газом. Тому впродовж п'яти років країна скоротить обсяги закупівлі російського газу втричі. Зробити це нереально, вважає керівник енергетичних програм центру "Номос" 46-річний Михайло Гончар.
— Ми купуємо 41 мільярд кубометрів на рік. Уряд хоче вийти на обсяг 12 мільярдів. Різницю планує компенсувати за рахунок внутрішнього видобутку газу на Чорноморському шельфі, сланцевих покладів, шахтного метану, спалювання вугілля і закупівлі скрапленого газу через термінал. П'яти років для такої диверсифікації замало, — каже експерт.
Україна видобуває газ на шельфі. За п'ять років обсяг наростили на 10 відсотків — до 1,1 мільярда кубометрів. Навіть якщо вийдемо на промисловий дебет — це максимум 2,5 мільярда "кубів" газу. І то аж за сім років і на підготовлених родовищах.
Досвіду видобутку сланцевого газу ми не маємо, а хочемо отримати його 5 мільярдів кубів. Цей процес більш інвестиційноємний, аніж видобуток на шельфі. Польща почала розвідку родовищ 2009-го, але досі не може сказати, чи володіє комерційними обсягами. Сполучені Штати на освоєння своїх покладів витратили 10 років. Проте не можна порівняти їхні фінансові можливості з потугами напівзбранкрутілого "Нафтогазу".
Про можливості видобувати газ із вугільних пластів говорять із 1990-х. Прогрес за ці роки — кілька сотень мільйонів кубометрів. До цифри у 4 мільярди "кубів" із такими темпами за п'ятирічку не дотягнутися.
Через термінал скрапленого газу уряд хоче отримувати 5 мільярдів кубометрів. Досі нема техніко-економічного обґрунтування цього проекту. Припустимо, що документацію розроблять і погодять за два роки. Принаймні, поляки вклалися у такий термін. Але далі доведеться шукати інвестора. Навіть якщо все складеться на нашу користь, перша черга дасть до 2,5 мільярда кубометрів — рівно половину запланованого.
Збільшити роль вугілля в енергетичному секторі потребує величезних технологічних затрат. Не встигнемо ми спалити першу тонну вугілля замість газу, як отримаємо по шапці від Європейського енергетичного співтовариства. Його конвенція забороняє з 2013-го введення в дію так званих "брудних" генеруючих потужностей. Від найменшої котельні до великої промислової печі — все має бути обладнане технологією вловлювання вуглецю. А це дуже дорога забавка, яка повністю нівелює економічний ефект повернення до спалювання вугілля. Удар Європи буде різкий — заборонять експортувати електроенергію, вироблену за "брудними" технологіями.
Уряд заявляє про скорочення обсягів закупівлі газу. Але йому спочатку треба почути відповідь на запитання, чи дозволить це російська сторона. Чинний контракт із "Газпромом" прописує обсяги споживання до 2019 року — не менш як 33 мільярди кубометрів. Сподівання на прихильність російського монополіста примарні. Він намагатиметься зберегти виручку у разі різкого зменшення обсягів проданого газу Україні. Тому ціна може зрости порівняно з теперішньою.
Певні виходи у Києва є. Можна домогтися зняття заборони на реекспорт газу. Цю норму Євросоюз визнав дискримінаційною, і "Газпром" прибрав її з контрактів із західними партнерами. Другий варіант — переробка надлишкового газу в інший вид продукції, наприклад в електроенергію, і подальший її експорт. Але на це потрібно більше часу, ніж припускає голова уряду.
Стратегія розвитку енергетичної галузі розрахована до 2030 року. Як показує досвід, будь-які новації урядового рівня, навіть чітко розписані кроки, реалізуються з точністю до навпаки. Незалежно від того, хто на вершині владної піраміди, документи стратегічного характеру імітують діяльність.
3 
1
Коментарі