1. Армія. Під час боїв українська армія спочатку навчилася бити сепаратистів. Потім довела, що вміє бити сепаратистів із найсучаснішим російським озброєнням. І, нарешті, продемонструвала здатність бити сепаратистів з озброєнням, технікою і 20–30% російських найманців. Наприкінці серпня час Лугандону обчислювався тижнями.
Вторгнення регулярних російських елітних військ змінило розклад сил. Втрати з нашого боку за декілька днів з новим супротивником зіставні з кількістю загиблих за всі місяці війни. Російська військова машина — одна з найпотужніших у світі. Поки що ми можемо лише утримати оборону. Нічого дивного. Росія 23 роки мала два пріоритети — нафта й газ та армія. Україна 23 роки спостерігала за розкраданням своїх нафти й газу та армії.
Зараз нам потрібен час на перебудову неефективної системи управління й переозброєння Збройних сил.
2. Лугандон. Взяти Донецьк і Луганськ ура-патріотичним штурмом, напевно, можна. Але вуличні бої заберуть десятки тисяч життів найкращих із нас. А ще це призведе до повного колапсу й так ледь живої економіки. Розумніше зробити це іншим методом, і тоді, коли ми матимемо сильнішу армію й економіку.
Прикладом може стати Хорватія. Після взяття югославською армією Вуковара, де героїчно полягли тисячі захисників незалежності, хорвати змушені були погодитися на існування Сербської Країни. Три роки вони не просто терпіли, а розбудовували економіку й армію. А потім за кілька годин танковою атакою змели сепаратистів зі своєї землі.
3. Загрози. Спеціальна зона в межах окремих районів окупованої частини Луганської та Донецької областей є раковою пухлиною українського організму. Не можна допустити, щоб ця пухлина: а) визнавалася здоровою; б) розширялася; в) мала право вето на лікування.
Протокол про умови припинення вогню: а) не визнає "ЛНР і ДНР"; б) державний кордон переходить під контроль українських сил; в) спецзона обмежується лише територією районів, зайнятих сепаратистами й російськими військами; в) не допускається жодних прав спецзони на загальноукраїнську політику євроінтеграції.
Український організм блокує пухлину й заробляє гроші на операцію.
4. Співжиття. Мирний план переводить боротьбу за Донбас в економічне русло. Це буде змагання розділених стіною НДР і ФРН.
Як деградують проросійські невизнані утворення, знаємо на прикладах Абхазії та Придністров'я. Для перемоги в цьому змаганні нам треба запровадити радикальні реформи, рішучу боротьбу з корупцією й отримати новий План Маршалла від Заходу. Багатомільярдні інвестиції США, Німеччини, Китаю чи Франції стануть найкращою гарантією нашої перемоги над совдепом Лугандона. І коли наш рівень життя стане привабливим навіть для отруєних Кремлем донеччан, ми відкриємо двері для всіх, хто визнає цілісну унітарну європейську Україну.
5. Безпека. На саміті НАТО досягнуті домовленості про західних військових радників і постачання сучасної зброї зі США, Франції, Італії, Польщі, Норвегії. Антитерористична операція виявила серед офіцерів, добровольців і волонтерів нових командирів і організаторів у військах. Це дає можливість не тільки будувати армію нового взірця, а й реально, немітингово приєднатися до НАТО.
6. Песимізм. Важко повірити, що совкове населення депресивного краю під канонадою російського геббельс-ТБ прозріє й полюбить свою українську долю. Тому боротися треба насамперед за молодь. Ще важче повірити в те, що Кремль заспокоїться й дасть нам жити і працювати в спокійному режимі. Посилення військової потуги від Маріуполя до Харкова та Ізмаїла — негайна задача. Ширше завдання — пошук союзників. Тому Угоду про асоціацію з Євросоюзом треба доповнити чіткою перспективою членства. А зі США потрібно укласти договір про союз поза НАТО.
7. Атмосфера. Важливо правильно оцінити досягнуте. Патріотичні дії суспільства звели нанівець план Путіна підняти повстання в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Одеській областях. Жертви героїв стиснули територію, де тимчасово керують сепаратисти, до третини Донбасу.
В країні є безліч того, що маємо змінити, але нема причин кричати "всьо пропало!" Путін не може збройно захопити 45-мільйонну державу, що прагне боротися. Він може упокорити Україну — як і всі попередні колонізатори — лише через внутрішній розбрат і бунт. Тому визначальними для нашої перемоги й надалі будуть єдність, віра і дія.
Спільна робота гарантуватиме спільну перемогу.
3 
1
Коментарі