Директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександр Рябченко, 53 роки, аналізує економічні кроки уряду за перші 100 днів його діяльності.
Як ви оцінюєте досягнуті урядом домовленості щодо ціни російського газу в 130 доларів за тисячу кубометрів?
— Ефективність нашого виробництва має обраховуватися з різниці ціни на газ для України і для Європи. Виходячи з цього, можна робити висновок, погано буде нашій економіці чи ні. Бо ми конкуруємо з європейськими підприємствами, які так само споживають газ. Якщо для нас ціна на газ зросла на 45 доларів, і для них так само або й на більше — то нічого не міняється. У Європі ціна на газ наступного року зросте приблизно на 50 доларів. Отже, ми нічого не програємо. Наші підприємства залишаються конкурентоздатними.
Але урядові все одно треба негайно взятися передусім за оновлення виробничих потужностей, перехід на енергозберігаючі технології. Бо 2008 року ціна на газ для нас знову зросте.
Уряд обіцяв, що інфляція не перевищуватиме десяти відсотків. Чи втримають її на цьому рівні?
— Зараз уже зрозуміло, що вона буде більшою. Чи 14 відсотків, про які говорить Віктор Пинзеник, чи більше — не важливо. На зростання інфляції дуже впливає подорожчання комунальних послуг. Ми заплатимо за це з власної кишені, і економіка також заплатить. Якщо не зараз, то за два-три місяці товари подорожчають.
Наскільки подорожчання комунальних послуг можна виправдати новими цінами на газ?
— Зрозуміло, що подорожчання газу впливає на комунальні оплати. Але частка його в собівартості не є ключовою. Ціну послуг визначають багато різних факторів. Тому комунальні тарифи не мали б зрости у три–чотири рази. Це нереальні ціни. Газ подорожчав усього на 45 доларів, тобто приблизно на 25 відсотків. Коли людям прийдуть перші платіжки, це викличе шалене роздратування. Я впевнений, що країна зіткнеться з проблемою масових неплатежів. А що таке масові неплатежі? Це, по-перше, бюджетна діра. По-друге — житловокомунальне господарство отримає шалене недофінансування.
Світова організація торгівлі чудово почуватиметься й без України
Що мав би зробити уряд?
— Багато проблем можна було б зняти, якби теплопостачальники перейшли на персональні угоди зі споживачами — як це відбувається з електроенергією. Щоб не було посередника у вигляді ЖЕКу, який взагалі не повинен цим займатися. Влада ж знала, що ціна на газ зросте. Треба було змусити постачальників тепла перейти на персональні угоди зі споживачами. Тоді б можна було звергатися до суду, якщо батарея тепла, а не гаряча. І ціна на послуги була б ринковою, а не захмарною.
Зменшення ціни на бензин є заслугою уряду?
— Це тимчасове явище, бо є незалежні від уряду світові тенденції. А там сьогодні ціни на нафту, на бензин упали. Звісно, уряд може адміністративними методами змусити операторів ринку знизити ціну, якщо у світі вона падає, а ті своєї не зменшують, щоб отримувати надприбутки. В Україні таке водиться: оператори швидко реагують на підвищення світових цін і підвищують власні, а от коли відбувається зменшення — ніхто не реагує. Наші бізнесмени вважають: коли ціна вийшла на певний рівень, то знижуватися вона вже не може.
Однією з найочевидніших подій минулих місяців стало гальмування вступу України до Світової організації торгівлі. Як ви до цього ставитеся?
— СОТ — це не та організація, з якою можна гратися, розмовляти мовою ультиматумів чи затягувати процес вступу, демонструючи свою непослідовність. Це не доброчинний клуб. Тут — інтереси могутніх транснаціональних корпорацій. СОТ — це 95 відсотків світового ринку, і вони чудово почуватимуться й без України. За руку нас туди ніхто не потягне. А от нам без СОТ буде дуже погано. Вони тиснуть на наш експорт, і, за бажання, можуть тиснути ще більше.
До кінця цього року ми вже не зможемо вступити до СОТ. Синхронізувати вступ із Росією також не можна. Росію можуть узяти туди з політичних міркувань. Наприклад, домовляться в рамках "Великої сімки". А ми так не зможемо. Крім того, Україна й Росія мають різні проблеми при вступі до СОТ. Головна перешкода для нас — неухвалені закони, а Росії — відсутність угоди із США. Наші проблеми є наслідком відсутності національної згоди, нерозуміння того, що це потрібно нам усім, незалежно від політичних кольорів. Тому ми вже 13 років ідемо до СОТ, і все ніяк не дійдемо.
Як оцінюєте обмеження урядом експорту українського зерна?
— Гроші втрачають і торгівці зерном, і Україна. Та це вже не вперше. Досі на ринку зерна не встановлено єдиних для всіх, чесних правил гри. Сам ринок дуже непрозорий. Мають бути правила, які чітко визначали б, як діяти на ринку — коли продавати збіжжя, а коли віддавати його на внутрішній ринок. Тому нинішні дії уряду є несправедливими. Хоча водночас будь-який уряд завжди дивиться: чи не залишиться він без зерна. Для нього це життєво важлива справа, бо люди не потерплять браку хліба чи його подорожчання. Держава має залишати за собою право втручатися в ринок, інакше одразу перейдемо на світові ціни на хліб.
Як ви оцінюєте проект бюджету на наступний рік?
— Він не є якимось кроком уперед. Уряд не встиг зробити нормальний, прогресивний бюджет. Загалом, я пам"ятаю єдиний такий бюджет — за уряду Віктора Ющенка. Тоді вони наважилися на непопулярні кроки й прибрали багато речей, що гальмували економіку — взаємозаліки, неплатежі, бартерні розрахунки. Бюджет зробили бездефіцитним. А нинішній документ нічим не відрізняється від ухвалених у попередні роки: так само запроваджують податкові новації, збирають і перерозподіляють кошти на проїдання. Цей проект бюджету — суміш напрацювань хлопців Пинзеника, Азарова і народних депутатів.
2 
1
Коментарі
1