Cеред багатьох суперечливих видатків проекту бюджету на 2007 рік окремим рядком записане створення Державного аграрного банку. На його власний капітал виділяють 60 млн грн. Розміру активів не зазначено, але Олександр Мороз обіцяв 4–5 млрд грн уже наступного року.
У нас був один банк, орієнтований переважно на сільське господарство — Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна". Він прославився тим, що його банкрутство було найбільшим в історії нашої держави. Банк перебував у стані постійної кризи ще з 1998-го. Уже тоді стало зрозуміло, що без масованих державних фінансових вливань він не виживе.
Проблеми банку "Україна" були пов"язані саме з його статусом. Один з найбільших на той час, він видавав кредити не після врахування всіх ризиків, а як йому накажуть із владних кабінетів.
Мороз обіцяв 4–5 мільярдів гривень уже наступного року
Ідею знову створити такий банк-годівницю можуть підтримати депутати з більшості фракцій. Від соціалістів, які бачать село як своє електоральне поле, до "нашоукраїнців" — бо президент неодноразово висловлювався за відродження банку "Україна". Із 1992 року Ющенко був першим заступником його голови. У президента, мабуть, є певна ностальгія.
Аргументи щодо необхідності існування державних банків загалом стандартні. Завдяки таким установам, мовляв, можна підтримувати стабільність банківської системи, а також вирішувати інформаційні проблеми. Уряд точно знатиме, скільки він має компенсувати банкам за те, що вони видають кредити селу. Селянин знатиме, куди звернутися по кредит, і матиме інформацію про надійність банку. Окрім цього, через державні банки можна фінансувати соціально корисні, проте фінансово неприбуткові проекти. Зрештою — стимулювати фінансовий розвиток у регіонах, куди важко дістатися комерційним банкам.
Саме ці аргументи сприяли розвиткові державних банків у європейських країнах у 60-х та 70-х роках минулого століття. Загальний обсяг їхніх активів становив тоді близько половини всіх активів світової банківської системи. Очікувалося, що така значна вага держави у цій сфері дозволить уникнути фінансових криз. Проте низка потрясінь, які відбулися у 70–80-х роках, засвідчила: державні банки не лише не унеможливлюють криз, а й самі найслабше від них захищені. Насамперед через більшу ризикованість їхніх кредитних портфелів. Адже державний банк не націлений на отримання прибутків, а кредити видає залежно від волі уряду.
Саме тому зараз у світі приватизують існуючі державні банки, а не створюють нових. Роздержавлення відбувається разом із загальносвітовою тенденцією до приватизації державних активів задля пошуку справді ефективного власника. То чи варто Україні йти "власним шляхом" і створювати такі нові непрозорі установи, як аграрний банк? Навряд чи вони будуть ефективно використовувати ресурси. Особливо враховуючи відсутність ринку землі — єдиного справжнього активу, що міг би дозволити банку з самого початку спиратися на щось, окрім допомоги держави.
2 
1
Коментарі