Львівська міськрада абсолютною більшістю голосів підтримала звернення до керівництва країни про повернення у власність держави Львівського автобусного заводу. Рішення ініціювала група інженерів-ветеранів ЛАЗу, які тепер на пенсії. Посилаються на рішення суду, який нібито 2001 року визнав незаконність приватизації підприємства. Тепер ним володіє російський бізнесмен Ігор Чуркін, 45 років.
— В Україні суди можуть довести незаконність або законність будь-якої події. Була би "політична доцільність", — каже львівський економіст та політолог 49-річний Віктор Шевчук. — Очевидно, у випадку з ЛАЗом ідеться про причетність когось із активних політичних фігур до цієї справи. Прізвище проявиться згодом.
— Зараз головна версія — депутати від "Свободи" кинулися реприватизовувати підприємство, аби "посунути звідти росіян", — сміється. — До речі, у братів Чуркіних через суд відібрали 2007 року Чорноморський суднобудівний завод. Це було за часів правління уряду "проффесіоналів" (Віктора Януковича. — "ГПУ"). Підприємство передали іншому росіянинові — Вадиму Новинському. А згодом забрали і в нього.
Власник ЛАЗу не перший рік запевняє, що посилено шукає покупців автобусів по всій Європі. Чому так туго йдуть справи?
— Ці автобуси такі ж затребувані, як і ложі для віп-глядачів на "Львів Арені", — Віктор Олексійович саркастично посміхається. — По Львову їздять німецькі автобуси-пенсіонери з 20-річним стажем, і зупинити їх може хіба що підсипання цукру в двигун (Недавно в одному з львівських автотранспортних підприємств невідомі насипали цукру в двигуни автобусів, щоб ті вийшли з ладу. — "ГПУ"). А львівський бус може "посипатися" вже через кілька рейсів. Я давно не вірю, що без німецького чи французького інженера можна зробити якісний транспорт. Щоправда, є польський "Соларис", але там лише праця робітників на конвеєрі — місцева. Решта, від двигуна до пластику на сидіннях, іноземного походження. Треба було 1992-го чи 1993 року віддати ЛАЗ німцям або французам за символічний 1 купоно-карбованець, і сьогодні не мали б клопотів з автобусами, робочими місцями.
Згадую історію, коли новеньким ЛАЗом мав подорожувати зі Львова до Стрия президент Леонід Кучма. Несподівано автобус задимівся. Викрутилися, здається, завдяки автобусу футбольного клубу "Карпати".
Кому вигідне закриття ЛАЗу? На цю територію зазіхають?
— Зазіхати немає на що. У 2006-2007 роках іще мало сенс використати заводські території для спорудження житла. Говорили про перенесення виробничих потужностей ЛАЗу до Луцька. Але з фінансовою кризою тема житлового будівництва на промисловій території втратила актуальність. Інвесторів перестала цікавити будь-яка міська земля. Тим паче просякнута соляркою і важкими металами.
Хто сьогодні міг би придбати завод?
— Він приваблює серйозних інвесторів так само, як наречена на зустрічах "кому за 60".
Можна припустити, що ЛАЗ купує хтось із власників металургійних підприємств. Він поділиться активами з корейськими інвесторами, які на сьогодні відчувають брак виробничих потужностей, і ті вклалися би у виробництво. Це дозволило б збувати автобусникам метал, який усе тяжче продати на світовому ринку, був би потужний "медійний вихлоп" і вдячність сотні-двох галичан. Але такий перебіг подій видається надто складним, щоби повірити в нього.
Якщо продавати завод, то лише компанії зі світовим іменем. На початку 1990-х ЛАЗом цікавилися німецька "Даймлер-Бенц", французька "Рено". З чуток, французи навіть підготували власним коштом шість бусів для презентаційної поїздки до Франції. Але не склалося. Чи то перешкодила гігантська літня пожежа в одному з цехів, чи ще щось. Потім інтерес виявила корейська "Деу". Всі кричали, що не віддадуть чи не єдине вціліле промислове підприємство Західної України "за безцінь". І власниками стали брати Чуркіни, які обіцяли "нові горизонти".
Зараз транспортне машинобудування і супутні виробництва повертають із Китаю назад до Європи, й це створює гігантський шанс для України. Але відновити ЛАЗ на старому міському майданчику майже нереально. У Львові важко знайти працівників робітничих професій. Швидше за все, виробництво закладатимуть на нових площах десь в області.
До речі, завдяки інвестиціям зарубіжних гігантів Польща стала третім у Європі виробником автобусів. Хоча на початку 1990-х на ЛАЗі працювали робітники-поляки. І кожен додому вертався з телевізором "Електрон". Отакі були часи.
23 мільйони гривень завинив ЛАЗу Львів за два тролейбуси та близько 30 автобусів. Ще 50 млн заборгували заводу за виготовлену продукцію інші міста України.
— Для виготовлення автобусів ЛАЗ узяв кредити, люди працювали понаднормово — в них зарплата від виробітку, — пояснює Оксана Горак із прес-центру підприємства. — Техніку ми давно передали, а грошей нам ніхто не збирається віддавати. Робітникам не можемо виплатити зароблене.
2 
1
Коментарі
1