— Одеса завжди була під прискіпливим поглядом російських спецслужб. І могла стати другим Донбасом, — каже заступник голови обласної держадміністрації Зоя Казанжі, 45 років.
Нині в Одесі є передумови для сепаратизму?
— Одеса завжди хизувалася тезою "Мы особенные". Думку "ми не Україна і не Росія, ми — Одеса" експлуатували постійно. Раніше нею користувалися в СРСР, тепер — проросійські сили. Сьогодні ті, хто зняли "колорадські" стрічки, носять прапори Одеси. Бачать, що ситуація перехиляється в проукраїнський бік, і не заявляють про себе. Готових скандувати "Россия, приди" або "Путин, мы с тобой" тут не менше, ніж у Донецьку чи Луганську. Не раз помічала: інтелігенція Донбасу значно потужніша.
Що врятувало область від долі Донеччини й Луганщини?
— Відкритість. Спершу сюди їздили зі смугастими сумками за дефіцитним товаром, тепер їздять у музеї. Одеса бачила російську бідність й успішніше, хоч і не ідеальне, життя Європи. На Донбасі тих, хто міг би ось так порівняти, значно менше. Там ці люди не стали вирішальною силою. Одеса — це порт. Місто трималося й досі тримається на контрабанді. Діє митниця і ринок Сьомий кілометр. На ньому під видом пластикових тазиків досі розмитнюють елітні джакузі. Тому більшість живуть, а не виживають.
Знайомий одесит недавно казав: "Ніколи не думав, що у 50 років зрозумію: я — український патріот". Людям відкрилися прості істини. Серед одеситів таких виявилося більше, ніж серед донеччан і луганців.
Така відкритість притаманна лише Одесі чи й області?
— Я родом із півдня Одещини. Це Бессарабія, де до 1944 року радянської влади практично не було. Питання про волю й незалежність були для нас природними. Люди там звикли розраховувати на себе. Так, як у Європі.
Моя 71-річна мама каже: "Я в Росії вже була. Там погано. Хочу в Європу". Так мислять україномовні села Бессарабії. Вони вже "спробували" Росію, і більше їм не треба. Так, зараз криза, але вона тимчасова. Це як з обмеженнями поставок газу: "мерзнутимемо, топитимемо дровами, але тільки відчепіться. Бо знаємо, хто ви насправді".
"Если не хочешь быть "грузом 200" — не приходи в Одессу", писали ви. Люди захищатимуться, якщо Путін надумає захопити південь України?
— Якщо, не дай Бог, він сунеться сюди, Донбас видасться квіточками. Одесити власну землю так просто не здадуть.
Росія не виграє війну. Путін, вводячи війська, не врахував єдиного: український народ. Подібно тому, як гуртувалися на Майдані, в містах-форпостах — Одесі, Дніпропетровську, Маріуполі, люди мобілізуються. Якщо російські війська підуть далі, буде партизанська війна.
Знайомий бізнесмен повернувся з-за кордону допомагати армії. Питаю: "Ну що, будемо евакуюватися?". А він: "Ніфіга! Хіба я для того повернувся, аби знову покидати країну?". Зараз змушена телефоном вести переговори з тими, хто захопив у полон українських військових. Коли кажеш спокійно — не доходить. Як тільки з матюками — одразу все розуміють. Заявляють: "Одессу захватили нацисты, будем вас освобождать". Відповідаю: "Нацисти" звільнили частину Донбасу, і зараз там спокійно. А в місті, яке контролюєш ти, вбивають людей".
Силові структури готові захищати область?
— Нам пропонували програму, за якою вчили б людей тримати зброю в руках. Але в Одесі так можна легко навчити воювати і патріотів, і сепаратистів. Не будемо ж проводити перед набором на навчання опитування: ви за Україну чи за Росію? Сказати, що Одещину захистить міліція, було б великим перебільшенням. Якщо в армії ще розуміють, що таке присяга, то міліція давно загрузла в корупційних оборудках.
Маєте реальний план відбиття агресії?
— Є достатньо добре навчених сил, які розуміють, що робити. Це чітко координовані групи: одні тренують військових, інші відкрили курси медсестер, треті координують збір коштів. Ми щоп'ятниці проводимо наради з волонтерами. Слідкуємо, щоб одні закуповували бронежилети, інші — ліки.
На Одещині стоять переведені з Криму військові частини. Морські піхотинці кажуть: "У нас — останнє море, відступати нема куди". Проходить "Сі Бриз" — спільні військові навчання з США. Кораблі НАТО близько. І ще: на півдні області колись стояла аеромобільна дивізія з 10 тисячами бійців. У разі нападу могли розвернути сили за дві години. Їх поставили туди на випадок агресії, скажімо, Румунії. Ніхто й не думав, що нападатиме Росія. Коли Україна здобула незалежність, дивізію дуже хотіли знищити. А зараз вона відроджується.
3 
1
Коментарі