В Україні – чверть усіх чорноземів світу. Вона була житницею Європи і може стати нею знову. Але потрібно, щоб фермери мали засоби для збільшення виробництва, – каже посол США в Україні Марі Йованович
Що змінилося в Україні з того часу, як ви тут були востаннє?
– В українців зараз дуже високі очікування і вимоги до влади. Люди ждуть чесності, прозорості, підзвітності. Того, про що йшлося під час Революції гідності. Не хочу сказати, що люди не хотіли цього в роки, коли я вже працювала в Україні (з 2001-го по 2004-й була заступником посла США. – Країна). Але можу припустити, що тоді вважали це недосяжним. Тепер вважають це можливим. Ця зміна сповнює оптимізмом щодо майбутнього України.
Понад два роки йдуть реформи. Які з них, на вашу думку, успішні, а які – провальні?
– За цей час Україна досягла більшого, ніж за попередні 23 роки. Насамперед треба відзначити макроекономічну стабілізацію. Ці речі звучать дуже технічно: стабільність валюти, достатній обсяг золотовалютних резервів, зниження інфляції. Але вони є ключовими для процесу реформ.
Ще одна сфера – створення патрульної поліції. Нова структура, по-новому проходив набір і перевірка офіцерів, чимало мають вищу освіту, серед них багато жінок. А найважливіше те, що етика поліції передбачає: вони служать інтересам народу, а не навпаки. Я бачила їх у Києві, Маріуполі, Харкові. Враження всюди дуже позитивні. І від українців, з якими розмовляю, чую те саме.
Також помітний поступ у боротьбі з корупцією. Створено два державні антикорупційні агентства. Ці зусилля підтримують Сполучені Штати й інші країни-партнери, міжнародні організації. Варто говорити як про запобігання корупції, так і про притягнення до відповідальності корупціонерів. Це – одна з ключових вимог суспільства. Надзвичайно важлива для зміцнення Української держави.
Але Національне антикорупційне бюро й Спеціалізована антикорупційна прокуратура не можуть похвалитися успіхами.
– Так, ще дуже багато роботи попереду. Але досягнення є. Бюро створили для боротьби з певним видом корупції – на найвищих щаблях влади. Це нелегке завдання. Однак бачимо, що процес почався.
Зараз Генпрокуратура забирає собі справи Антикорупційного бюро. Хочуть на законодавчому рівні запровадити таку можливість.
– НАБУ було створене як незалежна від усіх інших організацій установа. В Україні, як і в усьому світі, існує багато видів корупції. Генеральній прокуратурі є чим займатися. Робота НАБУ прописана на законодавчому рівні. Цього треба дотримуватись.
Україна не отримує в повному обсязі обіцяну допомогу від Міжнародного валютного фонду.
– Програма МВФ покликана забезпечити Україні якесь вікно часу. Доки воно триває, уряд має провести низку реформ. Тоді ситуація покращиться й можна буде відмовитись від зовнішнього фінансування. Поки що ж МВФ допомагає звести кінці з кінцями в бюджеті, оплатити рахунки України, щоб можна було проводити реформи й оздоровлювати фінансову ситуацію.
Майбутнє співробітництва з Міжнародним валютним фондом залежить від України. Держава повинна дотримуватись графіку виконання реформ, які обіцяла. Навіть якщо інколи це виглядає складно.
Один із пунктів програми фінансування – відкриття ринку землі. Верховна Рада продовжила мораторій на нього. Як оцінюєте цей крок?
– Земельна реформа критично необхідна для аграрного сектору. Ринок землі сільськогосподарського призначення дасть можливість залучати кошти під її заставу людям, що працюють на ній. Це необхідна умова подальшого розвитку. Сільське господарство – найперспективніший сектор в Україні. Тут чверть усіх чорноземів світу. Україна була житницею Європи і може стати нею знову. Але потрібно, щоб фермери мали засоби для збільшення виробництва.
Однак у нас основні кошти сконцентровані в руках кількох десятків мультимільйонерів. Вони можуть скупити всю землю.
– Завжди є побоювання, коли йдеться про зміни. Є підозра: а раптом маленьку людину таки обмануть? Але ці побоювання не можна використовувати для створення бар'єрів на шляху потрібних перетворень. Реформа дасть можливість людям, які працюють на землі, купувати й продавати її або використовувати як заставу під грошові позики.
Я не фахівець із земельної реформи. Але в сільськогосподарсько й економічно успішних країнах землю вільно продають і купують. Україні є з ким консультуватись, є на чий досвід спертись. Звичайно, є національна специфіка. Її потрібно враховувати, але рухаючись у правильному напрямку.
Що потребує негайних змін в Україні?
– Країна – це організм, де все з усім пов'язане. Тому напрошується відповідь: важливо – абсолютно все. Для людей, які стояли на Майдані в люту зиму, все мало змінитися. Однак неможливо зробити це зразу. Почати варто з боротьби з корупцією. Також потрібна реформа судоустрою. Чи йдеться про цивільні, адміністративні справи, чи про бізнес-суперечки, чи якісь політичні проблеми. Роль суддів критично важлива.
Вони саботують цю реформу. Судді Верховного суду звернулися з оскарженням у Конституційний.
– Зрозуміло, що це – складно. Навесні було прийнято закон. Зараз його починають виконувати. Ті, кому була вигідна стара система, не приймуть легко своєї поразки. Реформаторам увесь час потрібно пам'ятати про свою мету. Йти у напрямку змін – пересувати одну ногу, ставити попереду і підтягувати другу. Так рухатися. В цьому полягала ідея Майдану: реалізувати те, що зробить Україну заможною, демократичною країною. І, сподіваюся, – країною, в якій запанує мир.
Що робимо не так у стосунках із Росією?
– Важливо не забувати, що саме Росія вдерлася в Крим. Саме Росія підтримує сепаратистів на Донбасі. А український народ і уряд відстоюють свої права на суверенітет і територіальну цілісність.
У нас досі діють дипломатичні відносини.
– Дуже важливо мати їх із дружніми країнами. Але, мабуть, ще важливіше підтримувати дипломатичні стосунки з тими, кого не зараховуєте до друзів, або навіть із ким маєте серйозні розбіжності. А в цьому випадку – дуже серйозні проблеми. Чому це необхідно? Бо потрібні канали, по яких би ходила інформація. Так залишається можливість для обговорення і, в кінцевому підсумку, для якоїсь угоди щодо розбіжностей.
На Заході все менше говорять про Донбас. Чому?
– Не вважаю, що тема Донбасу на Заході затихає. Сполучені Штати зосереджені на тому, щоб допомогти Нормандському формату, Мінському процесу рухатися вперед. ОБСЄ продовжує грати важливу роль у Мінських переговорах. Франція та Німеччина прагнуть допомогти Україні.
Однак переговори зайшли в глухий кут. А люди далі гинуть.
– Це трагедія для України, для родин, які втрачають рідних і близьких. Це трагедія для біженців. Для людей, які втратили здоров'я чи майно. Це тільки наголошує, чому так важливо продовжувати намагатися рухатися вперед у переговорах.
Серед експертів поширена думка, що санкції проти Росії почнуть давати відчутний результат лише через два-три роки. Зараз таке враження, що РФ майже не відчуває їх. Як світ ще може тиснути на агресора?
– Не погоджуюся, що Росія не відчуває впливу санкцій. Вони намагаються зробити все можливе, щоб їх зняли. Якби їм це було байдуже, то не проявляли б такої гарячкової активності. Російська економіка стискається, і санкції грають у цьому не останню роль. США у координації з європейськими партнерами стежать за режимом їх дотримання. Не знімається питання запровадження додаткових санкцій.
Як Донбас стане українським?
– У Мінських угодах прописано процедуру повернення цієї території під контроль України і відновлення міжнародно-визнаного кордону. Цей шлях передбачає розведення і виведення збройних сил й озброєнь, вирішення проблем біженців і реалізацію політичної частини – після розв'язання основних безпекових питань.
Місцеві жителі бояться, що після відводу українських військ територію захоплять бойовики.
– Розведення сил повинно спрацьовувати не тільки з української сторони, а й з російсько-сепаратистської. Процес ретельно спланований. У ньому важливу роль грає спостережна моніторингова місія ОБСЄ. У Золотому і Петрівському сили успішно розвели. У Станиці Луганській ситуація складніша. Але робота триває.
Вірите, що Мінський процес – це шлях до повернення Донбасу?
– Це – єдиний шлях.
А як бути з Кримом?
– Зараз першочергове завдання – Донбас. Стосовно Криму діє санкційний режим. Сполучені Штати й інші західні країни працюють над тим, щоб кругом панувало розуміння: Крим – це частина України. Щоб не відбулося те, що можна назвати повзучою анексією.
У багатьох українців таке враження, що влада будує вітрину з реформ для західних партнерів. А всередині країни нічого не змінюється.
– Представники уряду США спілкуються з багатьма людьми по всій Україні. І думки в них – різні. Люди не бояться висловлювати їх. У таких умовах переконати всіх лише красивою вітриною не вдасться.
На що найбільше нарікають американські бізнесмени, які працюють тут?
– Вони впевнені у величезному економічному потенціалі України. Країна велика, населення багато, воно добре освічене. А скарги такі, як і в українського бізнесу: проблеми із системою оподаткування, із поверненням податку на додану вартість, корупцією. Погана доступність фінансових засобів. Якщо український фермер не має де взяти грошей, щоб купити американський трактор, то США не зможуть продати його тут. І ще дуже важливий момент: серйозних вкладень потребує інфраструктура.
8 
1
Коментарі