В одну мить після публікації на Українській правді статті "Всі свої. Офіс Президента бере під контроль Укрінформ" агентство "Укрінформ" з медіа, яке повідомляє новини, саме стало головною новиною. Стаття розповіла про те, чому довелося змінити генерального директора агентства буквально через пів року після призначення, про пристрасті, що вирували в агентстві в цей час. І безумовно, головною темою стали цензура та темники в агентстві. Це прозвучало, як набат: темники повертаються!
Що я думаю про все це як колишній генеральний директор Укрінформу протягом майже 10 років (з 2014 по 2023 роки)? Чи отримував я як очільник агентства темники або ж списки "небажаних спікерів"? Чи відчував на собі тиск? І головне: що буде далі з агентством? У ці дні колеги з різних медіа не раз запитували про це. Спробую відповісти цією колонкою.
Реалії такі, що жодна влада не молиться на свободу слова. Відповідно, намагається впливати на тих, на кого може вплинути. Зрозуміло, державне агентство в цьому сенсі – в найближчій зоні ризику. Інша річ, якими методами здійснюють цей влив. Однозначно можу відповісти: за роки мого керівництва агентством (приблизно половина з цього терміну – правління Порошенка, стільки ж – Зеленського) я ніколи не отримував темників, списків "небажаних спікерів" чи "заборонених блогерів".
Чому вони з'явилися потім?
Можу висловити лише здогади. Як у соціумі, де, ми знаємо, комусь можна пропонувати хабаря, а комусь ні, у стосунках "влада-невлада" теж комусь припустимо спускати згори темники, а комусь ні. Позиціонування та дії нашої команди були несумісні з доведенням нам темників та визначенням, кого друкувати, а кого ні, і влада це розуміла.
Далі логічним для влади був вибір із двох варіантів: змінивши керівника, забути про практику темників чи повернути її. Тож можу припустити, що одним із головних чинників, чому зі мною в листопаді не продовжили контракту, стало те, що потрібен був той, кому темники можна надсилати.
Але журналісти агентства у своєму прагненні працювати за стандартами виявилися стійкішими, ніж розраховувала влада. Медійні організації й експертне середовище також уже здатні протистояти владному тиску. Відповідно, коли "реформи" в агентстві стали очевидними, вже за пів року владі довелося знову міняти керівника агентства.
Ситуація актуалізувала питання: що далі буде з Укрінформом, як у майбутньому уникнути тиску на державне агентство з боку влади й убезпечити його від темників? Одним із головних дискурсів в цьому обговоренні стала ідея реформування агентства за зразком перетворення Українського телебачення на Суспільного мовника. Про це висловилося чимало експертів. Думку підтримали і представники влади, зокрема голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв: "Державних медіа в Україні не має бути. Укрінформ варто реформувати за зразком НСТУ".
На мій погляд, це справді може бути цікавий варіант. Наглядова рада, відкритий конкурс на посаду керівника, прописані механізми роботи та редакційної політики – всі ці інструменти дадуть упевненість у реальній незалежності та системній роботі агентства.
Чи може агентство бути таким без роздержавлення? Так. Але його перетворення на суспільного мовника зробить цю ймовірність значно вищою, а ризик кадрових та інших помилок – суттєво нижчим. Коли це робити, сьогодні чи вже після війни, зрозуміло, теж не другорядне питання, і його теж варто детально проговорити.
Додатковий плюс бачу в тому, що під час реформування агентства можна було б удосконалити й управлінський механізм, який із великим скрипом дає агентству змогу активно реагувати на сучасні виклики. Приміром, допомогти керівникові, в якого руки досить скуті, зробити гнучкішими такі інструменти, як виплата за вислугу років (бо ж молоді перспективні журналісти завжди у програші на тлі "старожилів"), чи запровадити механізм компенсації за заяву за власним бажанням, тобто за добровільне звільнення (реально в колективі є чимало людей, які ніколи не стануть працювати по-сучасному, але щиро не розуміють, чому їм треба йти).
Я справді не бачу, хто програє, якщо піти на таке реформування агентства.
Можете запитати: чому ти не був такий розумний раніше й не поспішав ініціювати зміни, коли обіймав посаду керівника? Після призначення на посаду 2014-го для мене було викликом довести, що державне медіа може бути ефективне та конкурентне. Ми змогли. Протягом усіх останніх років агентство було в лідерах серед українських ЗМІ за дотриманням редакційних стандартів, входило до Білого списку українських медіа за версією ІМІ. Але за лічені місяці назва агентства з Білого списку зникла, а слово "темники" повернулося. Тим часом у ці роки паралельно йшла рефор ма Суспільного, влада, зціпивши зуби, її терпіла. Але коли наставав час зміни керівника, це відбувалося через конкурс і вибори незалежної наглядової ради. Конкурс обидва рази був змагальний. І курс мовника після цього не змінювався.
Очевидно, не зупинити змін, час яких настав.
4 
35413
Коментарі