"Українська армія здивувала багатьох"

Повномасштабний ворожий наступ зупинений. Тепер треба почати їх давити, – каже ізраїльський снайпер-доброволець Володимир

Що мотивувало тебе приїхати на українсько-російську війну?

– Прокинувся за пів години до війни. У новинах виступає Путін, каже: "Спєц­апєрация". Бачу техніку, вибухи. День-два думав і вирішив їхати. Узяв квитки, долучилися друзі – хтось парамедик, хтось грав у страйкбол, хтось узагалі не служив. Сказали: "Ми не можемо сидіти, бо в країні – війна!" Це був абсолютно добровільний вибір.

Маєш бойовий досвід?

– Так, я три роки служив у ЦАХАЛ, армії Ізраїлю. У піхотному батальйоні сил спеціальних операцій. Не полетів в Україну першого дня, бо ще тривала моя резервістська служба, довелося почекати. Їхав з армійською аптечкою і бронежилетом. Каску і зброю отримав тут. Летіли через Польщу. Волонтери у Кракові передали багато медичної допомоги. Зокрема дефіцитні дефібрилятори.

 

В Україні встиг взяти участь у бойових діях?

– Так. Президент Зеленський на той час уже закликав добровольців, і вже була створена юридична база. На Яворівському полігоні я декілька днів тренував бійців. Згодом вирушили в центр країни – на виконання бойових завдань. Провели декілька операцій. Нині маємо невелику перерву, чекаємо на потрібних людей.

Твій ізраїльський бойовий досвід помічний в Україні? Адже умови відрізняються.

– В Ізраїлі готують до різних варіантів бойових дій – і до пустельних умов, і до гірських, і до точкових спецоперацій, і до повномасштабних акцій. Останніх, щоправда, не було з 2008 року, з Другої ліванської війни. Загальнобойова підготовка дає навички взаємодії з іншими структурами. У нашому підрозділі в Україні були люди з різних армій світу – США, Британії, Нідерландів, Данії, Австрії, Литви. Але базові військові речі – загальні.

Як взаємодієте? Через перекладачів?

– Переважно формували групи, які можуть спілкуватися однією мовою. Серед іноземців є люди, які знають українську або російську. Також у Збройних силах і територіальній обороні є люди, які спілкуються англійською на достатньому рівні.

Якою була участь у перших бойових діях?

– Розвідка і зачистка території. Усі наші повернулися із завдання живими. Для мене це найкращий показник. Частину завдань ми виконали, частину – ні. Але інколи краще відійти, ніж втратити людей. Там, на київському напрямку, нині чи не найважче.

За 10 років війни в Афганістані війська СРСР втратили 13 тисяч бійців. А за 25 днів в Україні – 15 тисяч.

– Половина втрат російської армії припадає на ділянку між передовою і тилами. Як на мене, це одне з найбільших досягнень ЗСУ – оці глибинні рейди. Ними підрізають "сухожилля" росіян. Руйнують логістичне сполучення, поповнення боєкомплекту, провізії.

Як загалом оцінюєш українських військових?

– Разючі перетворення після 2014 року. Тоді я теж працював із добровольцями. Ці люди не були солдатами. У них був величезний порив, але навичок не мали. За останні роки додалося досвіду і новітньої зброї. Що важливо – вона проста у використанні. У нас на полігоні був інструктор, який за 2 хвилини міг пояснити, як використовувати комплекс "Стінґер".

"Непереможність" російської армії виявилася перебільшенням?

– Так. Можемо подякувати їхній корупції. Оборонний бюджет, думаю, на третину пішов на яхти і вілли. Бачимо згадки про хвалені новітні танки. А насправді їздить техніка із залізними сидіннями, без сучасних приладів наведення. Танки, законсервовані з часів Афганістану.

На цьому тлі як оцінюєш шанси України на перемогу?

– За місяць повномасштабний наступ Росії зупинений. Тепер треба повернути важіль в інший бік і почати їх давити. Як держава і нація ми вже збереглися. В будь-якій війні перший тиждень – найкритичніший термін. Якщо встигають перебити логістику, життєво важливі комплекси, країна здається. Але російська армія ефект бліцкригу змарнувала.

Ти народився в Україні. Твоя вписаність у ці реалії допомагає тобі у війні?

– Знання української і російської мов дає змогу бути сполучною ланкою між іноземними й українськими військовими. Це велика перевага. Клімат, їжа – все звичне. Щоправда, я веган, тож з армійського раціону їм тільки каші. Ще привіз із собою харчові добавки, батончики.

Яке ставлення цивільних до іноземних добровольців?

– Дуже тепле. Так хлопці однієї з наших груп півтори доби не їли гарячого. Волонтери привезли свіжу піцу просто на передову, майже під час бою. Коли ми йшли трасою, люди зупинялись і пропонували допомогу.

Як із добровольцями-іноземцями владнали правові, юридичні аспекти?

– Ми підписували контракти як добровольці в лавах Збройних сил України. Росія може захотіти виставити нас як найманців. Це не так. Скажімо, я встиг отримати військовий білет. Але грошей не отримав. Найманець, якому не платять, – це не найманець. Думаю, багато хто з добровольців захоче стати громадянином України.

Росія якось протидіє добровольчому іноземному руху?

– Люди, які хочуть їхати, приїдуть, не зважаючи ні на що. Я бачив британців, які зараз служать в армії. І приїхали без відома влади. Були військовослужбовці з Данії. Не відомо, що на мене чекатиме в Ізраїлі, коли повернусь. Я про це зараз не думаю.

Позиції уряду Ізраїлю й ізраїльського суспільства щодо війни в Україні відрізняються.

– Так. Я був на демонстрації в Тель-Авіві. Там зібралося тисяч 10–15. Багато євреїв емігрували саме з України. Тому вони підтримують свою колишню батьківщину. Ізраїльське керівництво – це трохи інше. Це геополітика. Втім, політики теж потроху прокидаються.

Росія теж намагається ініціювати приплив іноземців. Зокрема, в ЗМІ йшлося про 15 тисяч сирійських бойовиків.

– Сумніваюся, що вони хоча б 10 тисяч зна­йдуть. Та й їхня бойова цінність сумнівна. Це не регулярна армія, яка співпрацюватиме з військовими структурами. В них інший стиль війни, вони звикли до легкомобільних груп. Це видно на прикладі Талібану в Афганістані. Мінімальна базова підготовка є, але не більше. Вони не можуть бути вирішальними факторами, щоб переламати хід цієї війни. Якщо регулярна армія не має мотивації й не досягла успіхів, то що можуть зробити ці люди?

Володимир К. 28 років, ізраїльський доброволець

Народився на Закарпатті. Закінчив юридичний факультет одного із західноукраїнських університетів.

2016-го виїхав до Ізраїлю. Служити в ЦАХАЛ пішов добровольцем, позаяк уже був непризовного віку. Снайпер сил спецоперацій.

В Ізраїлі змінив багато професій, останнім часом працював охоронцем. Мав навчатися на програміста, але поїхав на українсько-російську війну.

Неодружений. В Україні має дівчину.

Хобі – піші подорожі Ізраїлем, туристичні поїздки по світу. Захоплюється бігом підтюпцем.

Живе в місті Герцлія

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×