"Українізація відбувається завдяки Путіну й війні"

Українці не схильні аналізувати минуле. Більшість не згадають, хто був попередній прем'єр-міністр, – каже соціолог Олексій АНТИПОВИЧ

Понад 90 відсотків українців оцінюють ситуацію в країні як критичну, згідно з опитуванням вашої соціологічної групи. Із чим люди пов'язують свої побоювання?

– Живемо в умовах війни. Через цю призму українець дивиться багато на що. Перш за все, переживає за власну безпеку. Потім ідуть комфорт і задоволення потреб.

Після Революції гідності сподівалися, що система влади стане іншою. Цього не відбулося. Звичайно, є позитивні зміни, але вони більше пов'язані зі свідомістю людей. Вони зрозуміли, що можуть впливати на ситуацію в державі. Але у свідомості зміни відбулися, а в державі – ні.

До яких наслідків можуть призвести такі настрої?

– На питання, чи готові люди вийти на протести, отримуємо чимало ствердних відповідей. Але це не означає, що кожен піде міняти владу. Приклад двох революцій свідчить – потрібен каталізатор. Припускали, що ним може стати зростання тарифів і цін. Українці відчувають економічні проблеми, озлоблюються, але це не спричинює протести. Криза не дійшла межі.

Є невдоволення владою і ситуацією в дер­жаві. Але наступного року – вибори. Українець має надію, що його голос змінить ситуацію. Поступово стає іншою громадянська свідомість: ми відповідаємо за тих, кого обираємо, і можемо їх контролювати. На побутовому рівні – це, наприклад, об'єднання співвласників багатоповерхових будинків.

 

Як за чотири роки змінилися цінності?

– У Криму й на окупованій території Донбасу живуть майже п'ять мільйонів українців. У довоєнний період вони мали проросійські настрої, там домінувала російська мова. Коли соціологи перестали враховувати їхню точку зору в опитуваннях, вага проукраїнськи налаштованих громадян зросла. Але це лише арифметичне пояснення деяких змін у соціологічній динаміці.

Прийшло розуміння, що Росія – не дружня держава. Ставлення до РФ та до ідеї впровадження другої державної мови погіршилося. Підтримка вступу до Євросоюзу зросла до понад 50 відсотків. Підтримка НАТО – теж збільшилась. У довоєнні часи сягала 20 відсотків. Зараз – майже 40.

Порошенко на виборах набрав понад 50 відсотків. Тепер бачимо суттєве зниження підтримки президента. Він матиме проб­леми з переобранням на другий термін.

Громадянська свідомість і здатність самоорганізовуватися відчутно зросли. Про це свідчать волонтерський рух, допомога армії, добровольці. Але ситуація в державі на загал не змінилася. Якість влади не покращилась. У розумінні більшості українців реформи – це підвищення стандартів життя. Чого не сталося. Тому люди незадоволені тим, як живе держава.

Вони втрачають віру в те, що Україна стане успішною?

– За останні п'ять років майже 12 відсотків українців побували на заробітках за кордоном. Ще до 40 відсотків хотіли б це зробити. Але дві третини з них збираються повернутися. Це означає, що вони вірять в цю країну.

Але це – тривалий процес. Змінитися має кожний громадянин. Коли українець їде по Варшаві машиною, то не викине недопалок, бо штрафують. А в Україні – можна. Треба будувати Європу тут. Це величезні зміни в культурі, уявленнях, знаннях, дотриманні законів.

Чи стають українці політично зрілішими?

– Вони голосують і розчаровуються. Якщо пропонуватимуть гречку, то називатимуть усіх покидьками, однак братимуть її.

Українці голосують серцем. Приклад – Олег Ляшко. Всі розуміють, що це – шоумен. Але люди хочуть дивитися таке шоу. Про це ж свідчать рейтинги Святослава Вакарчука чи Володимира Зеленського.

Це – брак політичної культури громадян. Як наслідок – партії в Україні живуть і працюють від виборів до виборів, а не 10-річними програмами. Українці не схильні аналізувати минуле. Більшість не згадають, що зробив попередній прем'єр-міністр.

Порошенко на президентських виборах отримав 54,7 відсотка голосів і переміг у першому турі. Зараз набирає 12 відсот­ків, за дослідженнями групи "Рейтинг". А в другому турі, якщо потрапить до нього з Юлією Тимошенко, може перемогти лише в трьох областях України. Яких помилок припустився глава держави?

– Він переміг у першому турі завдяки бажанню українців змінити все і швидко. Але цього не сталося. Так – війна, тяжке економічне становище після втечі Януковича, розкрадання України. Але чотири роки – достатній шлях, щоб і систему суттєво змінити, і реформи найнеобхідніші провести. Ніхто не вимагав зарплати в тисячі євро, лише одного – менше красти. Треба було змінювати систему влади. Однак вона залишилася колишня.

Нещодавно Порошенко поскаржився, що за останні чотири роки збіднів. Це підвищить його рейтинг?

– Навпаки. Мережа магазинів "Рошен" розвивається по всій країні, люди це бачать. Краще було змовчати. Бо українець читає між рядків: "Ти нам ще й брешеш!" Коли влада закликає затягти паски, не роблячи цього сама, це породжує ненависть до неї.

Чому позиції президента міцні у Вінницькій, Хмельницькій і Чернівецькій областях? Люди підтримують "свого"?

– Українці завжди голосували за "свого". Кучму підтримували на Чернігівщині й на Дніпропетровщині, Ющенка – на Сумщині, Януковича – на Донбасі. Це – нормально.

Яких змін потребує виборча система?

– Зниження прохідного бар'єра на парламентських виборах. Одновідсоткових партій зараз можна назбирати десяток. Відповідно, Рада і уряд стануть строкаті й цікаві, прийде молодь. Це – соціальний ліфт, яким нове покоління може потрапити у владу, не будучи нікому братом, сватом чи сином.

Головною помилкою після Майдану вважають те, що його активісти не створили партію. Чи може нова політична сила з'явитися перед виборами 2019-го?

– Запит на таку політичну силу існує. Але вона має щось зачіпати в людині, щоб за неї проголосували. В Україні є одна партія, за яку голосують як за ідеологічну – "Свобода". Решта – лідерські: Радикальна партія Олега Ляшка, "Солідарність" Петра Порошенка, раніше був "Блок Юлії Тимошенко", "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка.

Чи може стати президентом людина не з теперішнього політичного класу?

– Для цього треба витратити багато коштів на рекламу, часто світитися в медіа, бути популярним і сильним одночасно.

Децентралізація певною мірою посилила позиції міських голів. Вони отримали додаткові можливості й відповідальність. Мер, який покращує ситуацію в місті, рано чи пізно може сказати: "Я тут зробив багато. Щоб подужати більше, йду в центральну владу". Регіональний патріотизм в Україні розвинений. Люди проголосують за такого кандидата в депутати чи за політичну силу, яку він представлятиме.

Як змінилися позиції "русского мира" у нас після Майдану?

– Частина людей підтримує зближення з Росією. Через сімейні зв'язки, бізнес, ностальгію за СРСР. Проросійські погляди має приблизно кожен шостий українець. Для них Захід – незрозумілий. Вони виросли в СРСР або на цінностях "великой-неделимой", а можливо, одна з причин – мовний бар'єр.

Але на проросійській тематиці зараз не заробиш значних політичних дивідендів. Коли понад 50 відсотків говорять, що йдемо до Європи, а ти кажеш – до Росії, то це означає, що кожен другий плюне у твій бік.

Ваші дослідження свідчать, що 60 відсот­ків громадян підтримують одну державну мову – українську. Люди усвідомлюють важливість української як безпекової складової? Мовляв, не було б російськомовних регіонів – не було б Путіну кого "захищати"?

– Під час досліджень запитуємо, зокрема, до якої конфесії себе відносите – Української православної церкви Київського патріархату чи Московського? Прихильники останнього нині перейшли в категорію "православний без конфесії".

Так само з мовою. Визнати російську державною, коли РФ хоче забрати в України державність – це не сприймається. Згадайте довоєнні часи – "какая разница, на каком языке разговаривать?", "яка різниця, до якої церкви ходити, ми ж спілкуємося з Богом". Частина цих людей змінила своє ставлення до історії, Росії й до радянського минулого. Вони хочуть, щоб їхні діти жили в Європі. Завдання влади, що прийде 2019 року, – не змінювати цей вектор держави.

Все більше російськомовних переходять на українську?

– Українізація відбувається завдяки Путіну й війні. Чимало людей переходять на українську принципово. Для багато кого це стало модним.

Чого бракує для утвердження української мови?

– Чому в довоєнному Криму всі українські школи були заповнені? Тамтешні діти не чули навколо себе української. Але коли хотіли вступити до вузу, поїхати в Харків, Київ чи Львів, мусили здати екзамен з української. Якщо ти чиновник, то повинен розмовляти державною мовою й вести нею документообіг. Більшість громадян це підтримують. Коли ти політик, який хоче вийти в ефір національного телеканалу – маєш перейти на українську. Навіть Микола Азаров її вчив.

Кожен політик повинен відстоювати національні інтереси. Якщо він робить крок убік, то має бути викинутий із цієї сфери.

×