Останній класик американської прози ХХ ст досі живий

Справжнє диво, що американський письменник Джером Дейвід Селінджер досі живий. Він не просто культовий автор, а легендарний. Останній живий класик епохи великої американської прози ХХ ст. Його місце десь між Фолкнером і Гемінґвеєм, а він — о дивина! — досі живий. 1 січня йому виповнилося 89 років. Інтернетом гуляє актуальне фото Селінджера, хоч уже близько 30 років він не дає інтерв"ю, пише "для себе" і провадить життя самітника у штаті Нью-Гемпшир. На фото бадьорий і добре вбраний стариган кудись простує у товаристві молодої жінки.

Слава до Селінджера прийшла після публікації повісті "Ловець у житі" 1951 року і закріпилася за ним назавжди після виходу у світ "Дев"яти оповідань" (1953). Рецепт успіху був напрочуд простим: письменник вигадує принципово новий тип літературного героя і радикально оновлює прозову мову. Три дні з життя невлаштованого і вразливого підлітка Голдена Колфілда, написані живою і чесною мовою з використанням сленгу, створюють ґрунт для наступних поколінь "незадоволених".

Марк Чепмен випустив у Джона Леннона п"ять куль і сів під вуличний ліхтар читати "Ловця в житі"

"Ловець у житі" став підручником із нонконформізму. Бітники, "діти квітів" 1960-х і паризькі революціонери 1968-го вийшли саме з цього тексту — його цинічної вразливості та жорстокої щирості. Селінджер "відкрив" підлітка, оформив його суверенне право на протест, винайшовши для нього автентичну мову. Подейкують, вічний підліток Марк Чепмен випустив у Джона Леннона п"ять куль і сів під вуличний ліхтар читати "Ловця в житі". Як і належить справжньому генієві, Селінджер впливає на людей по-різному.

Він досконало вміє описати абсолютну самотність і неоднозначність людської натури. Його герої живуть дуже емоційно — на межі нервового зриву чи самовбивчого пострілу в голову, як, наприклад, в оповіданні "Чудовий день для рибки-бананки" (1948). Перебувати в його прозі читачеві трохи незручно, але дуже цікаво, бо не завжди зрозуміла внутрішня мотивація слів і вчинків його героїв. Це підкреслено "незахідне", "буддистське" письмо. Головне в ньому залягає між рядків і проростає в читацькій свідомості незримим корінням.