Завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень Лариса Лісогор, 45 років, каже, що затребуванішими ставатимуть оператори інформаційних систем та системні адміністратори.
Які професії сьогодні найбільш затребувані на українському ринку праці?
— На вибір професій дедалі більше впливають загальносвітові тенденції. Нині важливими є сфери фінансів, управління, комунікацій. Із розвитком інформаційних технологій затребуванішими ставатимуть оператори інформаційних систем, системні адміністратори тощо.
Зараз країною все більше цікавляться іноземні компанії. Відкривають свої філії не тільки у столиці, але й у багатьох регіонах. Із приходом на український ринок потужних оптовиків та з розвитком роздрібної торгівлі з"явилася потреба у спеціалістах з логістики — це обслуговування у сфері транспортних перевезень. Збільшується попит і на професії, пов"язані з обслуговуванням бізнесу чи окремих людей — фінансові аналітики, приватні консультанти, страхові агенти, лікарі, медсестри, працівники соціальних служб.
Із появою на ринку транснаціональних корпорацій з"явилися нові професії, невідомі старшому поколінню — менеджери, топ-менеджери, менеджери з піару, мерчендайзери — спеціалісти у сфері торгівлі.
Наскільки різниться вибір професій серед українських чоловіків та жінок?
— Раніше вони обирали різні професії внаслідок відмінностей у психологічних якостях. Жінки закономірно працювали на роботах, пов"язаних із калькуляцією, обчисленням. Бо вони зазвичай більш організовані, здатні до кропіткої праці, що потребує зосередження. Насамперед, це бухгалтери. Також жінки завжди працювали вчителями, лікарями.
Чоловіки були зайняті на важкій роботі — на шахтах, у сфері металургії, видобутку вугілля тощо. Також вони завжди були схильними до вибору технічних наук. Досі в технічних вузах України спеціальність отримують саме чоловіки. Та й управлінська діяльність була виключно сферою їхньої діяльності. Донедавна при виборі керівника перевагу віддавали саме чоловікові, а не жінці.
Чи змінилася нині ця тенденція?
— Так. Відбулася зміна рольових функцій. Загалом це пов"язано з відходом постіндустріального та розвитком інноваційного суспільства. В Україні поступово змінюється психологічний портрет жінки. Раніше під час народження дитини вона "випадала" з активного трудового життя. Її значно випереджали колеги-чоловіки, бо не відволікалися на виконання сімейних обов"язків.
Сьогодні статева рівність в Україні перестала бути чимось надзвичайним. Сучасна українка виробляє в собі ділову хватку, щоб вижити в цьому світі серед чоловіків. У неї суттєво змінилися пріоритети та особиста мотивація — жінки тепер самостійніші, націлені на конкретний результат. Коли народжують дітей, воліють швидше вийти на роботу та найняти няню.
Українські жінки почали обіймати керівні посади в державних органах, у приватних фірмах. Все більше можна зустріти жінку — президента або віце-президента великої компанії.
Як це вплинуло на вибір професій чоловіками?
— Вони почали переходити на інші види діяльності. У сфері фінансів чоловіки ще домінують, в управлінській — уже ні. Наприклад, на посаду менеджера з управління персоналом дедалі частіше беруть жінок. Вважається, що вони аналізують детальніше за чоловіків, акуратніші, педантичніші. Тому в них краще виходить відбирати працівників та ефективно їх використовувати. Чоловіки націлені на виконання стратегічних завдань.
Це позначилося й на сім"ї. Наші жінки частіше стали заробляти більше за чоловіків. Водночас збільшився й відсоток тих жінок, які стають ініціаторами розлучень. Від цього змінився інститут сім"ї. Щаслива родина стала в Україні чи не винятком.
А що із традиційно жіночими професіями — педагогами, лікарями?
— Українські жінки обирають їх і зараз. Бо чоловіки рідко погоджуються працювати вчителями чи лікарями за низьку зарплату. Тому досі лікарі — переважно жінки. Чоловіки стають хіба що хірургами чи стоматологами. У школах знайти викладача-чоловіка дуже важко.
Втім, зміна ролей у професії стосується переважно великих міст України. У регіонах ситуація інша. Там жінки досі обмежені в можливостях, займаються переважно рутинною працею. Не можуть отримати гідної зарплатні, більшою є проблема догляду за дитиною. У регіонах збереглося застаріле виробництво, немає ресурсів для розвитку технологій.
Які професії в Україні нині відмирають?
— Ті, що пов"язані з виконанням простих операцій. Український ринок все більше пристосовується до міжнародного ринку праці. Професії стають універсальними. Незалежно від статі, людина повинна мати кілька освіт чи спеціалізацій. Безперервність навчання є тепер основною умовою конкурентоспроможності. Приміром, у найближчі п"ять–сім років затребуваними на ринку будуть сімейні лікарі із широкою спеціалізацією.
На які спеціальності існує дефіцит?
— Катастрофічно не вистачає кваліфікованих робітників з інструментами — складальників, фрезерувальників. Великою проблемою є знайти нормального токаря. Всі вони люди похилого віку, гідна зміна не підготовлена. В умовах технічного переоснащення потреба в таких робітниках буде ще довго.
Чи міцнішає в Україні тенденція вибору вільного графіка роботи, роботи вдома тощо?
— За кордоном так звана гнучка зайнятість поширена вже давно. Тепер вона характерна й для українців. Тут є плюси і мінуси. З одного боку, людина має можливість спокійно працювати вдома, самостійно формувати графік, а результати надсилати електронною поштою. Та з другого, такі працівники соціально незахищені. Не мають оплачуваних відпусток, лікарняних, пільг, їх не захищають профспілки.
Українські чоловіки менше обирають гнучкий графік, аніж жінки. Для них він зручніший. Вони працюють вдома паралельно з вихованням дитини та вирішенням побутових проблем. Хоча, наприклад, чоловіки-програмісти теж успішно працюють вдома. Та загалом жорстко регламентований графік роботи перестає бути ефективним. Із розвитком Інтернету з"явилося багато можливостей керувати процесом на відстані — не треба постійно сидіти на робочому місці.
8 
35413
Коментарі