Розпаювання землі триває вже котрий рік, а в країні тільки зараз намагаються звести всі наділи в єдиному автоматизованому земельному кадастрі. У Держкомземі обіцяють, що створювана система в електронному вигляді "об"єднає" всі земельні ділянки. Також там зберігатимуться відомості про землевласників.

Нині до системи найповніше занесено інформацію по Київщині. Відомості з інших областей лише збирають. При цьому в Держкомземі беруться за голову. З"ясувалося, що регіональні кадастри не стикуються між собою, бо вирізняються за системою координат, програмою, що обробляє дані, якістю інформації та за іншими параметрами. І сумістити всі ці локальні "кадастрики" практично неможливо.

Але це лише півбіди. У частині областей не проводиться взагалі або проводиться неякісно просторовий аналіз під час внесення земельної ділянки до бази даних. Унаслідок цього велика кількість наділів частково або повністю накладається одна на одну. Через неякісну роботу землевпорядних організацій та відсутність контролю з боку кадастрово-реєстраційної системи багато ділянок зареєстровано не в тих місцях, де вони реально розташовані. Зокрема під водою, або мають кілька власників.

Багато ділянок мають кілька власників

Необхідність створення саме єдиного кадастру в Держкомземі небезпідставно обстоюють проблемами із захистом цієї важливої для держави інформації. Зрозуміло, що вберегти 650 баз даних у 650 адміністративно-територіальних утвореннях України практично неможливо. Звідси, кажуть у комітеті, й зловживання — свідоме знищення, пошкодження і навіть викрадення інформації.

Звісно, шукати конкретних винуватців земельного свавілля в регіонах, де Іван киває на Петра, — справа невдячна. А коли і хапають за руку чиновника-маніпулятора, власникові ділянки, яку незаконно відвели комусь іншому, не завжди від того легше. Але якщо розібратися,  зловживання в цій царині походять від однієї хвороби — земельні реформатори змусили нас бігти попереду потяга.

Бо чому було не створити таку систему до того, як почали масово ділити гектари? Адже логічно спочатку запровадити законодавчу та іншу бази, а потім вдаватися до земельного розмежування. Відповідь очевидна: ловити рибку легше у каламутній водичці. А коли потрібні люди вже наловили і мають десятки гектарів золотої землі під Києвом або в Криму,  то можна запроваджувати європейські правила гри: відкриті, чесні та прозорі.

Отож, державний кадастр таки створюють. Обіцяють, що система постійно оновлюватиметься. Тобто у будь-який момент оператор матиме у себе достовірну інформацію про стан кожної земельної ділянки. А ще, буцімто, система дасть можливість працювати із замовником у режимі єдиного вікна. Її буде захищено від зловживань та несанкціонованого зовнішнього впливу. Відомості про будь-які зміни в базі даних, а також про оператора, який здійснив ці корегування, вноситимуть до електронного журналу. Мовляв, усе це унеможливить корупцію.

×