Виконання Україною вимог для надання Євросоюзом українцям безвізового режиму перетворилося на низькопробний спектакль, актори якого виявляють найгірші для нашого політикуму якості. Замість виконання обіцянок і досягнення результату маємо хаос, саботаж і відверту брехню.
У травні цього року Європейська комісія оприлюднила звіт щодо виконання Україною Плану дій з візової лібералізації. З документа випливало, що залишається ухвалити низку антикорупційних законів, кілька зі сфери міграції, внести антидискримінаційні зміни до Трудового кодексу. Очікувалося, що все необхідне Україна належним чином виконає найпізніше в жовтні. Після цього результат роботи оцінить Єврокомісія, і в грудні оприлюднить звіт. У разі позитивного висновку Брюсселя орієнтовно в середині 2016-го українці змогли б відвідувати країни Шенгенської зони без віз.
Нині цей сценарій фактично провалено. Втратили всі.
Українці — і не тільки тому, що чергові безвізові перспективи перетворюються на міраж. Йдеться ж не лише про скасування потреби отримувати наклейку в закордонний паспорт. Для досягнення безвізового режиму держава має провести потрібні суспільству реформи. Власне, тому й маємо саботаж та опір.
Постраждав президент Порошенко. Він суттєво зруйнував свою і так уже добре підмочену репутацію в очах Заходу. Євросоюз шокувало очевидне бажання глави держави вплинути на обрання керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури через своїх людей у відбірній комісії. А початок роботи і незалежність цієї структури — ще одна з вимог скасування віз. Насамперед ідеться про першого заступника генерального прокурора Юрія Севрука. Після протестів ЄС та організацій громадянського суспільства Порошенко й президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер домовилися, що генпрокуратура поміняє-таки двох із чотирьох своїх людей. Яким же було здивування Брюсселя, коли відкликали не тих, щодо кого були найбільші застереження. Гучний дипломатичний скандал спричинила також спроба замінити в комісії американського прокурора Мері Батлер на главу Агенції ЄС з протидії шахрайству Джованні Кесслера. У президента хотіли подати це як виконання вимоги Євросоюзу щодо оновлення складу комісії, залишивши водночас там свою людину.
У своєму репертуарі парламент, який продовжує нищити і так мізерні залишки довіри до нього з боку суспільства. Серед іншого, депутати вихолостили подані урядом і попередньо схвалені ЄС закони, що стосуються конфіскації активів корупційного походження. Ну а скандал із внесенням поправки до Трудового кодексу, що забороняє трудову дискримінацію громадян за ознаками сексуальної орієнтації, став родзинкою безвізового спектаклю.
Що маємо в результаті? Ще до офіційного висновку Єврокомісії очевидно, що згадані "конфіскаційні" закони не відповідають вимогам ЄС. У середу представництво Євросоюзу заявило також, що залишаються запитання щодо складу комісії з обрання керівництва антикорупційної прокуратури. Тепер уже незрозуміло, чи буде взагалі груднева доповідь Єврокомісії — сенс у ній був як у констатації виконання Україною Плану дій з візової лібералізації. Саме позитивний висновок Брюсселя мав запустити бюрократичний механізм ЄС зі скасування віз.
Скоріше за все, середина 2016 року, як ще донедавна можливий термін безвізового режиму, поповнить довгий уже "обіцяльний" список. Янукович після отримання Плану дій з візової лібералізації у листопаді 2010 року публічно оголосив, що Україна виконає все необхідне до середини 2011-го. Порошенко під час президентської виборчої кампанії 2014 року обіцяв скасування віз із 1 січня 2015-го, цю дату з упевненістю назвав і під час інавгурації. Потім був травень 2015 року — президент запевняв, що візи скасують на ризькому саміті Східного партнерства. Згодом Порошенко казав про 1 січня 2016 року. Проте на відміну від усіх згаданих якраз нинішні безвізові перспективи були реальними — адже можливу дату фактично встановив Євросоюз. Не подіяло.
2 
1
Коментарі
2