Хто часто буває біля столичних Золотих воріт, не міг не звернути увагу: охочих сфотографуватися на їхньому фоні значно менше, ніж із невеликою бронзовою фігуркою кошлатого кота, що примостилася тут-таки. Цей міні-монумент спорудив у середині 1990-х на честь свого трагічно загиблого улюбленця місцевий бізнесмен.
Неймовірно, але він викликає більше зацікавлення у мандрівників, ніж відтворена історична пам"ятка сивої давнини. Цей парадокс відображає уявлення про туристичні принади — якими вони мають бути з нашого традиційного погляду та якими є насправді. Вже усталена думка, що Україна запросто може збирати золоті жнива на полі туристичної індустрії. Адже маємо — точніше сказати, у нас уціліло — безліч пам"яток історії та архітектури. Мовляв, варто лише побудувати по всій державі кільканадцять готелів і дороги.
Між тим іноземці, які приїжджають в нашу країну, бажають відпочити. І наївно думати, що ходитимуть при цьому з ранку до ночі музеями й зітхатимуть: "Яка краса...". А на туалети з рівнем комфорту часів княжої доби уваги не звертатимуть.
Про Україну дізналися лише зо 20 років тому, та й то завдяки Чорнобилю
Навпаки: закордонні гості столиці охоче розповідають, що в Києві їм найбільше сподобалися бари й ресторани "Мама, не горюй", "ЯпонаХата", "Барабан" тощо. А Хрещатик для них — то не "Каштани, каштани...", а торговий центр "Глобус". І нема на те ради. Слід радіти й експлуатувати ці принади.
Звісно, більше зігрівало б душу, якби туристи їхали до нас із такими устремліннями, як до Парижа. Але його слава розкручувалася віками. Про Україну ж дізналися лише зо 20 років тому, та й то завдяки Чорнобилю. Тож щоб конвертувати унікальність нашої Софії Київської чи уманського дендропарку "Софіївка" у пристойні прибутки, перетворити їх на туристичну Мекку, слід спочатку вкласти шалені кошти в їхню рекламу. Так, це варто робити. Але водночас потрібно було б розвивати й інші напрямки туризму. Особливо ті, на які є попит уже сьогодні.
Туристичну принаду можна штучно створити з будь-чого, було б бажання. Он в Ізраїлі мандрівникам показують ферму, де розводять альпак — завезених із Південної Америки парнокопитних тварин. Туристам дозволяють гладити ті кумедні створіння, що вони залюбки й роблять. Отож без особливих фінансових вкладень, завдяки винахідливості досягають непоганих результатів. Чому б не наслідувати приклад і не возити туристів на страусину ферму під Києвом? Щоправда, коштів доведеться вкласти більше. Зокрема для будівництва й облаштування готелю — такого, щоб із нього не хотілося виїжджати. Адже зарубіжні любителі мандрів понад усе цінують комфорт.
3 
35413
Коментарі
1