Попелюшка не стає принцесою. Незабаром рік перебування Зеленського на посаді президента, а казки нема.
Хаотичні незрозумілі рішення, суперечливі слова та заяви. Відсутність бодай натяків на виконання найгучніших передвиборчих обіцянок. Як і раніше, гнітюча соціальна несправедливість. Олігарх за лаштунками і сумнівне оточення.
Мабуть, значна частина суспільства не так бачила президентство та лідерство Володимира Зеленського, здійнявши 2019-го електоральний бунт проти старих еліт. Зниження його популярності свідчить: сподівання змінилися щонайменше настороженістю. Хтось відверто побоюється поступок Кремлю та повернення України під його вплив. Комусь стало ясно, що "епоха бідності" не завершиться й жити легше не стане. Часто надто очевидною є повна тотожність із попередниками, яких торік "зробили разом".
Можливо, щось іще зміниться у Зеленського. Однак незалежно від цього набагато важливіше змінити вбивчу традицію, яка і є першопричиною післявиборчих розчарувань суспільства та невдач України.
Кожного наступного президента українці обирають не як якісну альтернативу чинній владі чи іншим політикам — а саме через цілковиту відсутність якісної альтернативи. Голосують за ілюзію чогось іншого та обнадійливого, підсилену телекартинками й солодкими обіцянками.
Так було 2010-го, коли через величезне розчарування "помаранчевими" Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко заміною їм став представник кримінального клану Віктор Янукович. 2014-го президентське крісло осідлав олігарх Петро Порошенко з обіцянками "жити по-новому" — але і з усіма притаманними традиційному українському політикуму вадами.
2019-го відсутність якісної альтернативи йому стрімко винесла на державний олімп коміка Володимира Зеленського. При очевидній тоді відсутності навичок державного управління. Без цінностей і принципів, критично необхідних для керманича такої держави, як Україна — що стає очевидним тепер. З браком розуміння комплексних викликів для країни й суспільства та наслідків у разі неналежних відповідей на них.
Однак нині немає навіть зародку якісної альтернативи Зеленському. Нею не може бути жоден із теперішніх відомих українських політиків чи відставників. У тому числі Порошенко, який намагається грати лідера опозиції. Власне, така його роль на руку чинній владі — постать експрезидента гарантовано розколе можливий протестний табір і позбавить його ефективності й довіри людей.
Нездатність народити лідера — це справжнє закляття для сучасної України, історія якої така багата на велетенські постаті. Тисячі розумних освічених людей. Пасіонаріїв, які вміють гарно сказати і написати. Патріотичних, з європейськими цінностями і масштабним мисленням. Десятки активних громадських рухів та організацій. Однак українці десятиліттями не можуть вийти із замкненого кола, міняючи одного "достойника" на іншого.
Тим часом у Зеленського вже говорять про його можливий другий термін. Попри те, що це стало б порушенням ще однієї його передвиборчої обіцянки. Та й затія сумнівна. Типовий для непопулярних політиків розрахунок на перемогу у протистоянні з "іще гіршими" згубив свого часу Тимошенко, а торік привів до краху Порошенка. Українці звикли міняти поганих президентів — нехай і не на кращих.
Тепер починається новий цикл. Є ще кілька років, аби з'явилася альтернатива Зеленському чи іншим знаним уже діячам. Не традиційний представник олігархічних політичних проєктів — а креатура широкого громадського руху і консенсусу всередині нього. Людина з міцним ціннісним стрижнем і добрим розумінням країни та суспільства.
Без усвідомлення прямої залежності між появою таких лідерів і майбутнім країни українці приречені бовтатися у вічному болоті нездійснених сподівань. Як от зараз. І навіть уявити важко, хто може прийти на заміну теперішнім.
1 
1
Коментарі