Директор Інституту економіки Національної академії наук Росії 68-річний Руслан Грінберг відносить себе до так званої партії миру в оточенні президента Володимира Путіна. Розмовляємо з ним під час саміту "Ялтинська європейська стратегія" в Києві 12 вересня.
Проти Росії потрібно запроваджувати короткі, але дуже жорсткі санкції, вважає Юлія Тимошенко. Погоджуєтесь?
— Ні. Теперішнє перемир'я дає величезний шанс для досягнення прийнятного політичного рішення. Потрібно створити контактну групу, яка працювала би над пошуком компромісу. Важливо не проґавити час. "Партія війни" є як у Кремлі, так і в Києві. Слова Тимошенко варто сприймати як передвиборну риторику. Мовляв, так чи інакше, "переможемо цих кацапів. Мама, не горюй".
Чим небезпечні європейські санкції для Росії?
— Це величезні ризики. Зі збільшенням санкцій Заходу автоматично посиляться авторитарні тенденції у вищих ешелонах російської влади. Євросоюз діє логічно. Але якщо перемир'я не зірвуть, то напевне вдасться знайти прийнятне для всіх рішення. І тоді буде відхід від санкцій.
Яке оптимальне політичне рішення в умовах російсько-української війни?
— На жаль, уже стільки нарубано дров, що оптимального рішення немає. Але як варіант — децентралізація і вибори на Донбасі. Повернути ситуацію, що була півроку тому, не вдасться. Донеччина й Луганщина повинні отримати широку автономію.
Широка автономія — багатозначне поняття.
— Погоджуюсь. Але суть — проста. Зовнішня й оборонна політика мають зосереджуватися в Києві, обов'язково — збереження територіальної цілісності країни. Донбасу можна запропонувати широкі економічні свободи. Зокрема, "теплі" стосунки з Росією.
Як у нинішніх умовах із нею будувати "теплі" стосунки?
— Це рідкісне поєднання слів — "теплі відносини з Росією". Але якимось чином треба досягати компромісу. Всі мають піти на поступки.
Віддати Путіну третину Донбасу? Такі поступки маєте на увазі?
— Ні. Росії (після анексії Криму. — "ГПУ") нічого віддавати більше не можна. І, як не дивно, головний об'єкт критики — Володимир Путін — це також розуміє. У мене з'явилось відчуття, що після перемовин у Мінську в нього з Порошенком виникли якісь ділові відносини. Надання широкої автономії частині Донбасу — підтвердження таких стосунків.
Як далі діятиме Москва?
— Їй доведеться піти на великі поступки. Перш за все — на демілітаризацію Донбасу.
Що чекає Крим у найближчому майбутньому?
— Після Другої світової війни США не визнавали статус країн Балтики — у межах Радянського Союзу. Така доля чекає на Крим. Де-юре світ ніколи не визнає його у складі Росії. Це матиме великі негативні економічні наслідки для півострова.
Крим для економіки Росії — "заноза"?
— У короткотерміновій перспективі — це тягар. Занозу можна витягнути, тягар доводиться нести на плечах. Поки що Крим для Росії означає лише витрати.
Ви вважаєте, що Україні потрібен "План Маршалла" (програма економічної допомоги. – "ГПУ"). Який саме?
— Колективний — за участі Європи та Росії. Перша проблема України — борги. Київ не в змозі повертати їх самотужки. Крім того, треба нарощувати золотовалютні резерви. Впроваджувати реформи. Нині Москва щодо України проводить політику: ти від мене пішла, то не діставайся нікому. Треба докласти чимало зусиль, аби такий підхід змінити. Зрозуміло, що Київ не хоче допомоги від Росії. Але ж Європа не поспішає давати гроші. Водночас усі хочуть, аби стосунки Росії з ЄС покращилися. Україні це на руку. Вона може стати мостом модернізації між Росією та Заходом.
Що порадили би Путіну?
— Він розуміє, що Росія загралася. Треба здавати назад. У його оточенні є не лише "партія війни", а й "партія миру". До неї належать такі, як я. Велике значення несподівано набула чутливість російської економіки до санкцій. Аграрний сектор — під ударом. Відсутність західних технологій компенсувати важко. Не все можна замінити Китаєм. Для людей зі здоровим глуздом очевидно: в російсько-українських відносинах сталася катастрофа. Треба зупинитися і знайти компроміс.
3 
1
Коментарі