Недавно в Україні знову заговорили про трудову дискримінацію. Приводом стали пропозиції міністра праці та соціальної політики Михайла Папієва дозволити роботодавцям звільняти вагітних жінок. Експерти Міжнародної організації праці вважають, що це аж ніяк не було б єдиним проявом дискримінації.
— У 1980-х ніхто не знав, хто такі ВІЛ-інфіковані, — каже національний кореспондент МОП в Україні Василь Костриця, 58 років. — Тепер же ця хвороба стала ще одним приводом для порушення прав людини на роботі. Нерідко формально звільняють через щось інше, насправді ж — через те, що людина хвора на СНІД.
Поки що не дуже вираженою є дискримінація за віком, проте у людей передпенсійного віку все менше можливостей знайти роботу. Вони також менше захищені від звільнень.
— Якщо вік людини не заважає нормальному виконанню нею професійних обов"язків, жодних підстав для звільнення бути не може, — говорить Василь Костриця. — Та в Україні такі випадки трапляються. Крім того, немає однакового пенсійного віку для чоловіків та жінок, як на Заході.
Тенденцію до дискримінації за віком підтверджує й голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат від БЮТу Михайло Волинець, 50 років.
— На роботу не беруть молодих дівчат, мовляв, можуть вийти заміж, завагітніти й піти у декрет, — наводить приклад. — Неохоче беруть і жінок, старших 35 років. Поширені сексуальні домагання. Та й зарплати жінкам пропонують значно нижчі, ніж чоловікам. Останні швидше займають посади менеджерів, керівників.
У березні середня зарплата становила 1230 гривень
Міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв заявляв, що його слова щодо звільнення вагітних жінок неправильно трактували. Але в будь-якому разі випадки подібної дискримінації жінок усе одно непоодинокі. Згідно з міжнародними стандартами праці, під час працевлаштування жінка не повинна підписувати жодних зобов"язань про те, що в її плани не входить вагітність. Але українські роботодавці часто цього вимагають.
— Одна з авіакомпаній брала зі стюардес зобов"язання, що протягом двох років ті не народжуватимуть дітей, — зазначає Василь Костриця.
Додає, що багато проявів трудової дискримінації сьогодні можна знайти в звичайному оголошенні про найм на роботу.
— Приміром, пишуть, що потрібна струнка дівчина віком до 25 років, з університетською освітою та досвідом роботи, — цитує працівник МОП одне з таких оголошень. — Тут уже є дискримінація за віком, статтю, стилем життя. Виходить, що людина з надмірною вагою на цю роботу претендувати вже не може.
Проте виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко, 49 років, у таких оголошеннях жодної дискримінації не бачить.
— Це — кваліфікаційні вимоги, які має право встановлювати кожен роботодавець, — стверджує він. — Яскраво вираженої трудової дискримінації в Україні взагалі немає. Наявні хіба що окремі прояви.
Сьогоднішній український ринок праці має й інші проблеми. Зокрема це малі зарплати — у березні цього року середня становила 1230 грн. У світі Україну відносять до країн із низькою оплатою праці.
Крім цього, попри загальне скорочення безробіття попит на конкретну роботу не завжди відповідає пропозиції.
— Існує величезна кількість вакансій, — пояснює Василь Костриця. — Роботодавці висувають досить високі вимоги щодо досвіду роботи та рівня кваліфікації робітників. І це цілком виправдано, адже бізнес має бути конкурентоздатним. Та проблема в тому, що вимоги роботодавці висувають високі, а зарплати за це пропонують низькі.
Часто буває й по-іншому. Наприклад, є хороша робота з достойною оплатою праці, проте гідної кандидатури на таку посаду немає. Не вистачає кваліфікованої робочої сили. Професіонали виїхали за кордон. Молодь уже не хоче здобувати професійно-технічну освіту, бо вважає її непрестижною.
Зате зменшуються борги із зарплати.
— Якщо кілька років заборгованість становила близько 7 мільярдів гривень, то тепер — менше мільярда, — каже Василь Костриця.
8 
35413
Коментарі