Середня вартість російського природного газу на 2012-й у держбюджеті визначена на рівні $416 за тисячу кубометрів з урахування знижки за харківськими угодами. За грудень "Нафтогаз" заплатив "Газпрому" понад $1 млрд. Змінювати умови газових контрактів Москва відмовляється. Вона ніколи не встановлювала справедливої ціни на газ для України, — коментує експерт з енергетики Богдан Соколовський, 57 років.
Чому в українців така слабка переговорна позиція в газових питаннях?
— Україну можна змусити до будь-якої ціни, бо ми не маємо сильних аргументів. Газу власного видобутку нам замало — надто енерговитратна економіка. Мало робиться для розвитку альтернативних джерела енергопостачання — скрапленого газу, сланцевого, шахтового метану. І ніби підписані правильні протоколи про наміри розробляти ці джерела, щоб за п'ять-сім років вийти на промисловий видобуток. Проте уряд далі навколішки вибиває якісь преференції в Москви. Мовляв, ми ж стратегічні партнери. Це все розмова бідного з багатим.
Так завжди було?
— На початках української незалежності газом займалися бізнесмени. Казали ціну — 50 доларів, ми платили. Але це не була поступка: ціна тоді була співмірною з європейськими. Згодом з Москви пролунала політична заява, що ми "винні за газ". Доказів не навели, але Україна прийняла цей борг. Наслідком 1995-го стала політична угода щодо Чорноморського флоту. За президента Леоніда Кучми 1999-го утворили "Нафтогаз України". Це вже була завершальна стадія непрозорих оборудок із газом — бізнесменам стало вигідно, щоб за них домовлялась держава. У часи прем'єрства Віктора Ющенка країна перейшла від бартеру до грошових розрахунків. Але повноцінного газового ринку з того часу не збудували. Що Москва казала — те й платили.
Влада обіцяла вирішити питання зниження ціни газу до кінця минулого року. Тепер — упродовж 2012-го. Чим це може закінчитися?
— Можливо, росіяни ще до президентських виборів 2010-го пообіцяли їй знизити ціну. Неофіційно. А така обіцянка — не більше, ніж цяцянка. Нинішня влада стала заручником нашої газової історії.
Росіяни завжди шукатимуть зиску. Так чинила б будь-яка країна. Ображатися на них нічого. Тому суттєвої підстави для зміни газових контрактів до 2019-го я не бачу (рік закінчення дії нинішніх контрактів, підписаних за урядування Юлії Тимошенко. — "ГПУ"). Будуть дрібні, косметичні зміни, які Росія дуже гарно продаватиме як свої перемоги. Суттєві зміни можливі лише за великих поступок української сторони, як-от харківські угоди.
Навесні 2011-го прем'єр Микола Азаров обіцяв у разі невдачі перемовин подати на Росію до Стокгольмського суду. Це могло б розв'язати проблему?
— У січні 2009-го, щойно під виразним тиском російської сторони були підписані останні контракти, у Секретаріаті президента Ющенка зібрали юристів. Аналізували документи на предмет оскарження. Юристи тоді дійшли висновку: так обтічно і грамотно написано, що майже нереально домогтися вироку міжнародного суду на нашу користь. Із росіянами краще домовлятися, аніж судитися.
Україна у середу повідомила, що зменшить закупівлю газу з 52 мільярдів кубометрів до 27. Економіці вистачить такого обсягу?
— Так, цю цифру взяли не зі стелі. Цей обсяг покриває мінімальні потреби економіки, якщо мати на увазі ще 20 мільярдів кубометрів газу власного видобутку. З одного боку, є побоювання, що, купуючи мінімум, ми не зможемо активно розвивати економіку. З другого — таку неощадну економіку й не варто розвивати. Відповідь лежить посередині — мінімум стимулюватиме власників газоспоживчих підприємств оптимізувати або перепрофілювати виробництво.
Цифру у 27 мільярдів кубометрів зафіксували в останньому додатковому протоколі угод, які підписували тодішній керівник "Нафтогазу" Олег Дубина та голова "Газпрому" Олексiй Мiллер. 2009-го ми мали відбирати щонайменше 40 мільярдів, 2010-го — 33 мільярди і навіть на 6 мільярдів менше, без жодних санкцій з боку "Газпрому". Звідси і цифра 27 мільярдів. Але на 2011-й і цей рік таких сум немає. Чи діють вони зараз, неможливо сказати.
Про те, що Україна збирається закуповувати лише 27 мільярдів, уряд повідомляв росіян завчасу. Але, з іншого боку, в контрактах написано, що обов'язковий обсяг відбору — саме 52 мільярди за принципом "споживай або плати". Інакше за недобір будуть штрафи. Юридично позиція України досить слабка, щоб уникнути санкцій через рішення суду.
Чому тоді в "Газпромі" кажуть, що українська сторона не попереджала про скорочення обсягів закупівлі?
— Такими заявами росіяни іще раз дають зрозуміти, що не збираються переглядати угоди. Мовляв, дискусію підтримаємо, але угоду змінювати не дозволимо.
Можливо укласти новий договір — з чистого аркуша?
— А які аргументи? Фінансова скрута? Тим, що ми бідні, нікого не проймеш, і не лише Росію. Основний аргумент мусить бути такий: серйозно змінилися обставини, бо світова ціна впала, ми будуємо термінал і скорочуємо споживання газу.
З іншого боку, провадити перемовини з Росією дуже складно. Зверніть увагу: із нашим міністром Юрієм Бойком зустрічається глава "Газпрому" — керівник комерційної структури, а не державний чиновник. Навіть за найкращих, дружніх стосунків росіяни не погоджуються на паритет. І наші нинішні переговорники дозволяють так поводилися з собою.
3 
1
Коментарі