Якби з Богом можна було "добазаритися", то Янукович неодмінно мотався би з ним до Москви. Вмощуючись в урядовому літаку, казав би: "Ну, з Богом" — вважаючи, що так воно і є, й Бог зіщулився десь у багажному відсіку за купою валіз, аби не мулити очі. Щоб потім, у відповідальну мить газових переговорів, постати невидимо за спиною і підтримати своєю милостивою десницею.
Позаяк спосіб цей ненадійний, у нас звикле користуються іншим зовнішньополітичним інструментарієм Бога — попами. Зібрався, скажімо, український прем"єр до Путіна і до дядька "Газпрома" — й наперед красивого епістолярія Алексію ІІ відправив. Без приводу — ні дня народження патріарх не мав минулого тижня, ні Великодня. "Дякую за вашу воістину батьківську турботу про долю православ"я в нашій країні". Що цікаво: коли прем"єр їхав до Брюсселя, то Бенедиктові XV листа не складав з панегириком: "Спасібо, Папа, за вашу папську турботу про долю католицизму в нашій країні". Очевидно, переговори у Брюсселі не мали такого потрясаючого пріоритету, як ті, що в Москві.
Як би Алексій ІІ не махав вдячно панікадилом, на ціну газу це не впливає
За винятком 2004–2005 років, українські владці не приймали "конфесійного целебату" і крутили роман із московською церквою. Але часи печерної відвертості й постсовєтської неоковирності вже минають, тому хочеться бачити більш елегантні рухи у використанні такого ідеологічно-лобістського засобу, як іноземні патріархи. Тим більше, що емпіричним шляхом доведено: як би Алексій ІІ не махав вдячно панікадилом, на ціну газу це не впливає. Віктор Янукович та його радники не завважили: храмові піар практики кандидата в президенти не є доречними для переможця, який став головою уряду, тож мусить бути як рівновіддаленим від різних конфесій, так і рівно уважним до них. Тим паче "по сану" керівникові українського уряду не вельми пасує демонструвати пієтет до конфесії, ієрарх якої Володимир Сабодан цьогоріч відмовився взяти участь у спільному молебні на честь Дня незалежності України.
Церква — дуже делікатна інституція. У нас іще не навчилися усвідомлювати, що віддавати відкриту перевагу одній з них (а особливо виклично антиукраїнській) так само некорисно для іміджу державника, як, скажімо, підкреслювати культ бджіл над іншими милими домашніми тваринами.
Сподіватися на вирівнювання політичної ласки нової урядової команди до сущих в Україні християнських церков, звісно, не доводиться — це і складно, і затратно, і ментально не підходить. Тим-то пункт про створення єдиної Помісної церкви вилетів із першої редакції універсалу в сміттєвий кошик. Московські попи отримали після Кучми нового "Папу" — молитва "по понятіях" триватиме.
3 
1
Коментарі
2