Фермер віддає державі 800 гривень із гектара землі

За даними Української аграрної конфедерації, відтік іноземних інвестицій із галузі сільського господарства торік склав $25 млн.

— Прямі інвестиції — це кошти, які іноземні банки дають на середньо- і довгострокові проекти або гроші компаній, що власними зусиллями розбудовують аграрний бізнес у країні, — каже президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, 56 років. — У цю суму не враховують кошти в іноземній валюті, які надходять від розміщення акцій аграрних підприємств на фондових ринках. Від таких операцій торік в Україну надійшло понад 100 мільйонів доларів. Але 25 мільйонів доларів прямих інвестицій, зроблених у попередні роки, повернулися за кордон.

Внутрішні інвестиції, тобто прибутки, реінвестовані вітчизняними компаніями, залишаються на рівні, який забезпечує третину потреби розвитку галузі. За три квартали 2011 року вони становили 1,4 мільярда доларів. Затребуваний річний обсяг інвестицій у сільське господарство сягає 6 мільярдів доларів.

Відтік капіталів з України зумовлює не лише світова економічна криза. Падає показник сприяння бізнесу. Іще одна причина — політика соціального донорства в сільському господарстві. Кожен фермер із гектара землі віддає державі 800 гривень у вигляді прихованого соціального податку. Цей податок формується зі втрат фермерів від заборон і обмежень експорту зерна, неповернення податку на додану вартість, ручного регулювання цін, заборони мати ринкову рентабельність виробництва тощо. Кожен рік маємо якісь нововведення. Додайте до цього ще рівень корупції у країні, стан законодавства, справедливість судової системи, проблеми дерегуляції. Інвестор не може визначитися із своїми потенційними ризиками.

У Бразилії щороку в сільське господарство інвестують близько 20 мільярдів доларів. Бразильці створили привабливі умови для інвесторів, не маючи навіть приблизно такої якості ґрунтів і природно-кліматичних умов, які є в нас.

Найбільше капіталовкладень потребують галузі виробництва молока та яловичини, садівництво й овочівництво. Гроші в них треба вкладати на середній і тривалий термін. Якщо при вирощуванні зерна чи м'яса птиці інвестиції повертаються протягом року, то у виробництві яловичини — через три роки, молока, яблук та груш — через п'ять-шість років.