У понеділок 158 вищих білоруських урядовців отримали заборону в'їжджати до країн Євросоюзу та його партнерів.

До "чорного списку" потрапили президент країни Олександр Лукашенко, його старші сини Віктор і Дмитро, міністр оборони Юрій Жадобін, голова Комітету держбезпеки Вадим Зайцев та інші чиновники, причетні до фальсифікацій результатів президентських виборів 19 грудня 2010-го, жорстких репресій проти опозиції й учасників мітингу в Мінську. Також заморозять рахунки посадовців у європейських банках. Сполучені Штати водночас запровадили економічні санкції щодо білоруських компаній.

— Список нев'їзних формували під час консультацій країн — членів Євросоюзу, — каже експерт з європейського права Геннадій Друзенко, 39 років. — Імовірно, найбільшу роль у цьому відіграли Польща і балтійські держави, які набагато краще знаються на внутрішніх білоруських справах, аніж Португалія чи Нідерланди. Список більш ніж утричі довший за попередній. Європа серйозно розгнівалася на Білорусь за утиски опозиції. Перші особи держави потрапили у список об'єктивно, бо за дії міліції під час розгону демонстрантів на площі Незалежності в Мінську насамперед відповідальні міністр внутрішніх справ і президент. Решта, особливо ті, хто опинився у другій сотні переліку, стали залежними від інформації про їхні дії, яка потрапила на Захід від представників опозиції та преси.

— Гадаю, вплив Польщі на складання такого списку був дуже великий, — додає польський політолог Константи Ґеберт, 57 років. — Наш міністр закордонних справ Радослав Сікорський закликав до нового відкриття Європи перед Білоруссю. А Лукашенко нас ошукав. Виявилося, що Польща таки мало знає, що робиться на сході Європи. І це для нашої країни поразка престижу. Якби ми повернулися до санкцій проти режиму Лукашенка 2008-го, коли в'їзд заборонили лише 40 представникам білоруської влади, то визнали б, що зараз у Мінську така ж ситуація, як і три роки тому. А вона в рази гірша.

Шанси Євросоюзу істотно вплинути на становище в Білорусі невисокі, зауважує науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко, 37 років:

— Заборона в'їзду — це радше символічний жест, який означає брюссельське несприйняття змін у Мінську. Непереборних проблем для білоруських чиновників це не створить. Санкції іменні. Якщо завтра певну посаду обійме людина, не пов'язана з виборами 19 грудня, то заборона їхати в країни Євросоюзу на неї не поширюватиметься.

Механізму зняття санкцій ЄС іще не виробив. Проте ключовою умовою для цього може стати звільнення політв'язнів, яким інкримінують організацію масових заворушень, а також їхніх родичів, журналістів.

Дієвішими були б економічні санкції, але зараз немає єдиної думки щодо їх доречності. Це, наприклад, ембарго на білоруський бензин, який є вагомою складовою не лише експорту, а й бюджету країни.

×