"Бандера мав велике політичне чуття"

— Злочин Степана Бандери проти польської держави насправді був тільки один. І про нього ті, що нині в Польщі охоче говорять про бандеризм, зазвичай забувають, — каже 88-річний Ян Ольшевський, прем'єр польського уряду в 1991–1992 роках, в інтерв'ю виданню "Супер Експрес", оприлюдненому 26 лютого.

— Це організований 1934 року замах на польського міністра внутрішніх справ полковника Броніслава Пєрацького. Суд засудив винуватих, зокрема й Бандеру, до смертної кари. Але ні одного вироку не виконано. І це попри те, що міністр Пєрацький був одним із найближчих соратників Юзефа Пілсудського (перший голова відродженої польської держави. — ГПУ). І це мало дуже добрі наслідки. Бо Бандера зіграв потім незвичайно важливу роль в історії боротьби українців за незалежність.

Президент Польщі 45-річний Анджей Дуда 6 січня підписав закон про заборону пропаганди "ідеології українських націоналістів". Повна назва — закон про "Інститут національної пам'яті". Він запроваджує штраф і тюремне ув'язнення терміном до трьох років за заперечення злочинів українських націоналістів. На українців зможуть відкривати кримінальні справи навіть за сказане ними в Україні, а не в Польщі. Можливі переслідування за наукові дослідження, які доводитимуть, що польсько-український конфлікт у роки Другої світової війни не був геноцидом поляків.

— Бандера для поляків є малосимпатичною постаттю — його висловлювання про Польщу були дуже неприхильні, — говорить Ян Ольшевський. — Але ця людина не мала нічого спільного з волинським злочином (обопільні етнічні чистки українського і польського населення Українською повстанською армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів під німецьким командуванням і радянських партизанів 1943 року на Волині. — ГПУ).

Ця акція відбулася тоді, коли Бандеру вже ув'язнили німці. Якби він міг тоді ухвалювати рішення, то до злочину на Волині, найімовірніше, не дійшло би. Бандера мав велике політичне чуття і розумів, що після поразки німців під Сталінградом результат війни вже відомий. Й акт геноциду щодо польського населення міг служити тільки одній стороні — радянській. І однозначно дуже шкодив як польській, так і українській справі. Лише ота третя сторона могла з цього тішитися. Бандера би це зрозумів.

— Висловлювання Яна Ольшевського є словами колишнього впливового політика. Серед теперішніх керівників Польщі не знайдеться когось, хто міг би відверто говорити своєму народові часом важку правду про польсько-українські стосунки, — каже директор Українського інституту національної пам'яті 40-річний Володимир В'ятрович.