Як утлили мрію

Щойно відзначено 10-річчя Всеукраїнського фонду відтворення пам"яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара.

А перед тим з електронки я одержав листа.

Хтось, чий комп"ютер не знає літери "і", писав: у мене є заповітна МРЯ, й я хочу її УТЛИТИ. Мимоволі думалось: як би справді УТЛИТИ оту МРЮ?

Про це думалось і на ювілеї фонду. Його створено для громадської підтримки відповідної державної програми. За 10 літ зібрано близько п"яти мільйонів гривень, які пішли на відновлення Успенського собору Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору й інших втрачених святинь. Усього в програмі — відновлення понад 50 пам"яток у Києві, Криму та 20 областях України. Очолює фонд академік Петро Тронько, почесний співголова — Віктор Ющенко, там ще немало шляхетних людей, яким нема за що докоряти. А втім, ювілей навіює сумні роздуми. Зрештою, що таке в наших умовах "відновлення перлин", коли щезають цілі ландшафти? Ми будуємось, і замість банальних верб і тополь насаджуємо пальми над озерами з дистильованою водою.

Чому римляни не відтворять Колізей, а греки Парфенон?

Старі центри міст міняються, скоро не впізнаєш Ярославового валу, що йде від Золотих воріт, до невпізнанності "відновлених" ще радвладою. Так, будуватися треба. Закон не велить будуватися в історичній зоні без дозволу. Але закон не зобов"язує новобудову бути красивою. Отже, якщо є дозвіл, можна псувати краєвид. І його псують!

На тлі сказаного — що означає "відбудова перлин"? Чи не будуємо ми насправді резервацію для вже неіснуючої культури? А навколо цієї резервації дуже швидко будують якусь зовсім іншу країну. А втім, і те, й те — імітація. Одні імітують модерний стиль, інші імітують "відтворені святині".

Чому римляни не відтворять Колізей, а греки — Парфенон? Бо в світі пам"ятки консервують, а не макетують. Київ скоро стане виставкою макетів. Водночас гине те, що ще можна врятувати, як-от історичний центр Львова або чудові слобожанські містечка.

Охорона пам"яток розпорошена між Держбудом, Мінкультом і Академією наук, а єдиної державної структури нема. Власне, нема справжньої мети — навіщо державі це треба? Урочисто відновили Успенський собор — й п"ять літ він стоїть зачинений. Ми любимо пишний самообман — і байдужі, що немає отієї крапки (чи точки), в якій би сходився смисл того, що ми робимо. От і спробуй УТЛИТИ МРЮ...