Торгівля голодом та мета Путіна: як РФ використовує не західні країни у війні

Від початку вторгнення в Україну величезні військові амбіції Володимира Путіна очевидні. Він хотів скинути уряд у Києві й поділити Україну, або взяти її під контроль. Але його прагнення не обмежувалися створенням сфери впливу у Центральній та Східній Європі. Підпорядкувавши собі українську державу, Путін сподівався розпочати нову еру глобальної політики, кинувши виклик світовому порядку під домінуванням США. Він обіцяє створити міжнародну систему, яка буде багатополярною, і в якій Росія буде одним із центрів впливу. Але спіткнувся про Україну. Проте Кремль далі намагається зробити своїми союзниками не західні країни, не цураючись методів, пише видання Foreign Affairs.

Стратегія сили та страху Москви

Навіть після серії невдач на полі бою в Україні, Путін надалі схильний до жорстоких військових дій. Він робить все можливе, щоб ізолювати та збіднити Україну. Чим довше триватиме війна, тим більше він шукатиме нагод підірвати та витіснити Захід скрізь, де зможе.

Стратегія Росії з глобалізації війни має безліч вимірів. У своїх економічних відносинах Москва отримала вигоду з опортунізму країн, байдужих до війни. Кремль прагне інтегрувати РФ у не західні мережі торгівлі, оборони та комерції. Росія виховує апатію та розчарування війною у не західних столицях.

Центральне місце у глобальній стратегії Росії займають сила та страх. Свідомо розпалюючи тривогу щодо ядерної катастрофи, Кремль прагне взяти під контроль глобальні точки тиску.

Спроба Росії посилити тиск на ЄС через прив'язування її на експорт свого газу та нафти провалилася, але у руках Кремля є теж інші інструменти. Один із них – глобальні постачання продовольства. Вийшовши з Чорноморської зернової ініціативи у липні 2023 року, Росія підвищила ставки. Ця угода, укладена за посередництва Туреччини та ООН, забезпечила експорт українського зерна під час війни. Після виходу з неї Росія намагається де-факто заблокувати цивільне судноплавство у всіх портах Чорного моря, контрольованих Україною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китайці декілька разів натякали Путіну закінчувати війну. Побачили слабкість" - полковник

Щоб утруднити українську морську торгівлю, РФ атакувала також порти, зерносховища та інші об'єкти на Дунаю. Вчиняючи так, Росія сподівається отримати довгострокові важелі впливу на Україну, водночас ведучи тривалу військову боротьбу за підпорядкування країни.

США та іншим країнам, які підтримують Україну, слід уникати прийняття бажаного за дійсне - хронічного занепаду Росії. Їм годі недооцінювати масштаб амбіцій Москви. Не будучи великою державою, і навіть не регіональною у класичному сенсі, РФ існує у своїй власній заплутаній категорії - регіональна держава зі значним глобальним впливом.

Щоб дати відсіч Путіну, США та партнерам слід розглядати війну в такому ж глобальному плані. Це передбачає визнання обмеженості впливу санкцій, що означає визначення наступних точок тиску на Росію, підкреслення важливості продовольчої безпеки у світі та розробку дипломатичної позиції, яка буде менш вузько трансатлантичною та привабливішою для не західних країн. Росія буде використовувати свої глобальні активи та інструменти для продовження війни.

Як путінська Росія одягалася у сорочку СРСР

Путінська Росія успадкувала подвійну спадщину – імперську російську зовнішню політику та статус радянської великої держави.

СРСР прийняв імперське минуле Росії та був надзвичайно активний в Африці, Латинській Америці та на Близькому Сході, особливо коли радянський лідер Микита Хрущов прийшов до влади у 1950-х і присвятив себе новим різновидам радянського інтернаціоналізму. Євген Примаков, голова МЗС за президента Бориса Єльцина, наприкінці 1990-х стверджував, що світ "багатополярний", і Росія занадто велика, впливова і горда, щоб їй могли перешкодити гегемоністські претензії Вашингтону.

Колись Путін був політичним суперником Примакова, але незабаром став учнем колишнього міністра закордонних справ та прем'єр-міністра. Гроші ринули в Росію після 2000 року, що дозволило главі Кремля модернізувати російську армію та відродити м'яку силу СРСР. До 2015 року військова модернізація Москви дозволила проектувати вплив Москви на Близькому Сході. Росія вторглася до Сирії на боці диктатора Башара Асада.

Сторонньому спостерігачеві м'яка сила Кремля могла здаватися незначною. РФ бракувало економічної сили Китаю, привабливого способу життя Європи та військової сили США. Але путінська Росія активно розвивала зв'язки з не західними країнами, часто посилаючись на їхні історичні образи щодо Заходу. Путін послідовно представляв РФ як автономного глобального гравця та протиотруту від безрозсудних Штатів. У цьому вигляді він досі прагне стати взірцем для наслідування для інших лідерів, невдоволених міжнародним статус-кво.

Вторгнення Путіна в Україну заплямило репутацію Росії в Європі та США, викликавши сумніви щодо компетентності його режиму. Але війна не ізолювала Росії від світу. Натомість ознаменувала новий розділ у глобальній орієнтації РФ.

Росія зараз культивує м'яку силу воєнного часу, яка знаходить певний відгук. Багато країн вважають, що Захід зосереджений на війні в Україні, ігноруючи інші нагальні проблеми. Вони стверджують, що США колись вели агресивні війни у В'єтнамі та Іраку, що не відповідає їх принципам. Деякі уряди, зокрема, Бразилії, Сирії, Венесуели і Зімбабве, повторюють лінію Кремля про агресивну та зарозумілу політику Заходу щодо Росії, звинувачуючи Захід у російській агресії проти України. Москва висловлює ці настрої у Раді Безпеки ООН, на дипломатичних зустрічах, які скликає чи бере участь. Знову й знову Москва стверджує, що Україна та Захід, а не Росія, не синхронізовані зі світовою більшістю.

Міцність російської економіки демонструє глобальний контекст війни. Захід не вивів російську економіку істотно з рівноваги, і багато великих економік, від Індії до ПАР продовжують, або розширюють комерційні зв'язки з Росією. Війна змінила російську торгівлю і передачу технологій, чи то дронів, які поставляє Іран, мікрочіпів, що контрабандно ввозять через треті країни, чи торгівлю нафтою з енергетичними ринками Азії, що розвиваються.

Хоча Захід спочатку припускав, що загроза санкцій втримає Росію від вторгнення, або самі санкції не дозволять РФ вести тривалу війну, конфлікт досі показує протилежне.

Торгівля голодом та міграційними кризами

Опинившись у пастці вічної війни, яку вона сама й створила, Росія посилює глобальний тиск у критичних областях. Російські експерти з зовнішньої політики та пропагандисти у ЗМІ натякають, що ядерна пожежа може розгорітися, якщо Захід не відступить від України. Ці завуальовані ядерні загрози почули на Заході та в світі, зміцнюючи віру, що не слід ігнорувати вимоги Росії.

Росія значно скоротила співпрацю з Заходом щодо актуальних глобальних проблем, таких як контроль над ядерним озброєнням і його нерозповсюдження, а також стає все більш обструкціоністською в ООН.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На концерті у Кобзона: скільки генералів втратила РФ за час війни

Коли вчорашні точки тиску не дають результату, Москва переходить до інших. Останньою турботою Кремля стали глобальні постачання продовольства. Відмова Путіна від Чорноморської зернової ініціативи була жорстокою та розважливою дією, що відповідала широкій стратегії РФ - заблокувати доступ України до міжнародних ринків.

Після блокади на Чорному морі Росія атакувала українські зернові термінали біля Румунії. Це сталося після марних спроб Кремля погіршити економічне становище Києва за допомогою ударів по українській енергетичній інфраструктурі минулої зими. Атаки Росії на постачання зерна з України впливають на світові ціни на продукти харчування, водночас РФ може отримати прибуток як одна з основних глобальних альтернатив.

 

Завдавши величезних страждань українському народу, атаки Росії на постачання зерна розширюють периметр цих страждань на людей усього світу, і в цих стражданнях криється реальний геополітичний важіль. Така поведінка – ще одна причина для США та інших країн, які виробляють продукти харчування чи мають життєздатну альтернативу російському зерну – протистояти жорстокій війні Росії проти України.

Але ситуація інша для країн, що залежать від російського та українського зерна або для країн, що є вразливими до зростання цін на їжу. Вони щосили намагаються прогодувати своє населення, це фундаментальний обов'язок будь-якого суспільства, і можуть бути змушені співпрацювати з Росією, щоб забезпечити стабільне постачання зерна за прийнятними цінами. Для досягнення своїх продовольчих цілей цим країнам, можливо, доведеться втішити Росію чи переглянути результати голосування в міжнародних організаціях з питань, критично важливих для РФ.

На саміті "Росія-Африка" в Санкт-Петербурзі Путін мелодраматично запропонував безкоштовне зерно шести країнам Африки - порожнє видовище. Кремль може давати зерно за високою ціною, за низькою чи взагалі безкоштовно, але завжди вимагатиме щось натомість.

Контроль за постачанням продовольства має драматичні наслідки. Дефіцит призводить до зростання цін на зерно та інші продукти харчування, спричиняючи інфляцію на світових ринках. Ріст інфляції підриває підтримку чинних урядів, одночасно підвищуючи популярність опозиційних партій та рухів. Незважаючи на зниження інфляції в США, країни ЄС все ще борються з цією проблемою, що співпадає зі зростанням популярності крайніх правих партій континенту.

Продаючи чи продовжуючи утримувати зерно за допомогою тимчасової угоди, Росія може спробувати сформувати глобальні економічні умови відповідно до своїх зовнішньополітичних цілей.

Брак їжі породжує голод, за яким маячить нестабільність. У поєднанні з глобальним потеплінням, яке посилює конкуренцію за сільськогосподарські ресурси, такі як вода та орні землі, голод може спровокувати політичні потрясіння. Потоки мігрантів, подібні до тих, навали яких Європа зазнала у 2015 році, можуть швидко експортувати нестабільність з однієї частини світу до іншої.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року" - старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

Росія та Білорусь давно експлуатують міграцію для досягнення геополітичних цілей. Маніпулювання Росією світовими постачаннями зерна, безперечно, спрямоване проти Європи та США, де існує явна згода між політиками, які виступають проти міграції, й тими, хто не бажає підтримувати Україну.

Мета Путіна не в тому, щоб створити вразливість у якійсь конкретній сфері. Радше він прагне посилити глобальну залежність від рішень Росії. Ці елементи глобального впливу мають для Путіна більше значення, ніж його хороша репутація в Африці чи на Близькому Сході, де вихід Москви з Чорноморської зернової ініціативи спричинив тривогу.

Мета Путіна – задушити Україну будь-якими засобами

Ефективна підтримка України потребує політичної уяви, яка виходить за межі Європи. Добробут українців залежить від глобальних мереж, які Росія, зіткнувшись із проблемами на полі бою, прагне зруйнувати, і по яким намагається завдати шкоди. Кінцева мета Кремля ясна – задушити українську економіку, суспільство та державу будь-якими засобами. Моральні сумніви, заклики та звинувачення не зупинять Путіна. Натомість важливо зберегти інтеграцію України у світову економіку, чому Росія намагається завадити.

 

Найнагальніша проблема США – продовольча безпека. Хоча геополітичне значення енергетики давно визнане, а уряд США готовий справлятися з непередбаченими енергетичними ситуаціями, важливо інвестувати в аналогічні міжвідомчі механізми гарантування продовольчої безпеки. Ці зусилля та допомога Україні у захисті її комерційної зернової промисловості, постачання продовольства там, де воно гостро необхідне, та збільшення кількості зерна, доступного на світових ринках, могли б мобілізувати глобальну підтримку України більш ефективно, ніж абстрактні аргументи щодо міжнародного порядку чи переваг ООН.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

За останні 20 років зовнішньополітичні рішення Москви часто заставали політиків США зненацька - вторгнення до Грузії 2008 року, анексія Криму 2014-го, чи втручання у президентські вибори в США 2016-го.

Але Вашингтон правильно передбачав вторгнення Росії в Україну наприкінці 2021 року, рішуче діючи, щоб ускладнити плани Кремля. Тепер має зрозуміти, що Москва готується до тривалої війни за майбутнє України та міжнародного порядку, і використовуватиме глобальні важелі сили та впливу, щоб нашкодити Києву та Заходу. Наслідки дій РФ не будуть очевидними. Безжалісність Кремля також не обов'язково налаштує не західні країни проти Росії.

×