"Путін - талановитий майстер втечі" - CNN

Думки у виданні CNN старшої наукової співробітниці Центру стратегічних та міжнародних досліджень Джейди МакГлінн

В останні дні Росія все частіше піддається атакам дронів. Так було минулої п'ятниці, коли внаслідок, мабуть, українського удару Москва ненадовго закрила всі чотири свої великі аеропорти.

Це була одна з понад 140 атак українських дронів, спрямованих проти Росії та її окупаційних сил в Україні цього року. У поєднанні з рейдами ополченців, пов'язаних з Україною, на російську територію та обстрілами прикордонних міст ці удари повертають війну додому, до росіян.

Тим не менш, поки що мало свідчень, що ці кроки налаштовують росіян проти війни з Україною.

Чи означає це, що атаки дронів стратегічно безглузді? Ні. Вони просто служать іншій цілі. Хоча Київ не взяв на себе відповідальність за атаки дронів, коментарі президента Володимира Зеленського, що вони "абсолютно справедливі" та "природні", частково розкривають справжній намір – забезпечити хоча б трохи народного правосуддя, яке підніме моральний дух українців. Вони страждають від нічних атак ракетами та дронами.

Це також провокує російський народ визнати реальність війни та порушує питання про здатність влади гарантувати безпеку Росії.

Іншими словами Україна намагається зміцнити внутрішню стійкість під час нелюдської війни на виснаження, а також працює над повторною політизацією російського населення. Військові зусилля Росії значною мірою підтримуються пасивними прихильниками режиму, які дозволяють собі розкіш просто не думати про це.

Пасивність бази підтримки Кремля – навмисна. Достатньо поглянути на найбільш видатних прихильників війни, щоб зрозуміти, чому. Справжні прихильники війни стали політичними загрозами та запеклими критиками військової некомпетентності Кремля, про що свідчить заколот керівника ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина та недавній арешт засудженого військового злочинця Ігоря Гіркіна, який заочно засуджений голландським судом за участь у війні на Донбасі у 2014 році та збиття рейсу МН-17.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На концерті у Кобзона: скільки генералів втратила РФ за час війни

Кремль дозволив цим критикам провоєнної політики продовжувати говорити, бо вони були корисні, допомагаючи мобілізувати людей для боротьби і мотивуючи війська для найважчих битв. Але сама державна пропагандистська машина провела останні 20 років, роблячи росіян пасивними, змушуючи їх думати, що політика – це щось, що з ними просто не трапляється.

Страх також грає на пасивність і утихомирення. Хоча кількість людей, ув'язнених за антивоєнне інакомислення, невелика відносно чисельності населення РФ, непристойний характер покарань, таких як 25-річний термін Володимиру Кара-Мурзі за антивоєнну критику, стримують усіх, хто схильний висловлювати політичні погляди, незручні для Кремля.

Може, українські атаки дронів не допоможуть впоратися зі страхом тюремного ув'язнення, росіянам стає набагато важче не думати про війну, особливо якщо ця війна завдає шкоди їхньому власному дому чи здоров'ю або може становити такий ризик.

Більшість росіян знають про атаки і не вбачають у них загрозу для Росії. Зрештою, численні повідомлення з прикордонних регіонів показали, що місцеві жителі різко критично ставляться до того, як влада РФ веде війну. А оголошення мобілізації у вересні 2022 року призвело до помітного, хоч і тимчасового, падіння загальнонаціонального схвалення війни.

Чим більше ви особисто затронуті війною, тим вища ймовірність, що ви обурюватиметеся нездатністю влади РФ виконати свою частину угоди - люди залишаються поза політикою, а політика залишається поза їхнім життям.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року" - старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

І все-таки загальнонаціональні опитування показують, що підтримка війни зі сторони росіян трохи зросла після українських атак. Більше того, основною реакцією є пасивність, що продовжується - респонденти висловлюють радше жаль, ніж гнів. Це цілком може бути питанням можливостей - не було ще достатньої кількості дронів і атак, щоб вплинути на статистично значну кількість людей. Але це також приховує ще одну, складнішу проблему.

Навіть якщо росіяни справді почнуть виступати проти війни, це не обов'язково сигналізуватиме про зміну їхніх поглядів на роль Росії у світі або про право визначати позицію України. Це радше означатиме, що вони особисто не хочуть нести за це втрати. Що ще важливіше, це не означатиме автоматично несхвалення дій Володимира Путіна.

Є дві основні причини такого розриву. По-перше, Путін ототожнив себе з державою, тож його відсторонення від влади буде сприйняте багатьма як крах російської держави, якщо не буде утопічної народної та легітимної передачі влади. Враховуючи, що одним із найбільш домінуючих страхів у російській суспільно-політичній уяві є страх перед слабкістю і крахом держави, це стримає будь-який радикальний зсув щодо Путіна. Президент вправно грає на цьому страху через пропаганду, яка перебільшує, за загальним визнанням, хаос і страждання "диких 1990-х" з їхньою шоковою терапією переходу до капіталізму, беззаконня та бідності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

По-друге, Путіна рідко, якщо взагалі коли-небудь, притягають до відповідальності за невдачі. Наприклад, багато росіян звинувачують міністра оборони Сергія Шойгу чи главу збройних сил Валерія Герасимова у військовій некомпетентності, корупції та помилках.

Коли справа доходить до уникнення відповідальності, Путін - талановитий майстер втечі. У липні президент Росії дав губернаторам право створювати свої власні місцеві ПВК, а це означає, що нездатність запобігти атакам на російську територію стає місцевою проблемою губернаторів, а не питанням національної безпеки.

На тлі всіх цих чинників здається малоймовірним, що Україна чи будь-хто інший зможе налаштувати росіян проти війни лише за допомогою дронів та атак на кордон. Що вона може зробити, так це таємно політизувати більшу кількість росіян, оскільки вони зрозуміють, що на карту поставлені їхні власні інтереси та безпека. Такий момент навряд чи настане за життя Путіна.

До того часу найбільшим ефектом від українських ударів буде підвищення морального духу українського народу. З огляду на дедалі очевидніші обмеження підтримки Заходом перемоги України, такі як небажання своєчасно давати зброю, необхідну для збереження українських солдатів та цивільного населення, це стратегічна мета.

На відміну від Росії, населення України не пасивне і не деполітизоване, про що свідчить його героїчна боротьба за свій суверенітет. Але навіть українці не є надлюдьми, і було б непомірно вимагати, щоб вони вели руйнівну війну на виснаження проти більшого і більш забезпеченого ресурсами ворога, не бачачи, що цей ворог отримує по заслугам за свої злочини.

Атаки дронів, ймовірно, можуть допомогти найбільш священному і стратегічному ресурсу України, який виснажується обернено пропорційно до західних постачань зброї - українському народу.

Переклад Gazeta.ua

×