Кремлівська фальшивка: у Москві думають, що протиставити Глобальному саміту миру

Чим ближче зібрання у Швейцарії, тим більше країна-агресорка прагне знайти йому альтернативу. За задумом Кремля, нею могла би стати організація БРІКС. Бо конкуренція самітів не йде на користь, оскільки знижує саму вірогідність досягти бодай перемир'я. Які шанси втілити такий задум - розбиралася Gazeta.ua.

США та всі-всі-всі

Про те, що Росія заповзялася підвищувати ставки, свідчить трагедія у Харкові. Країна-агресорка вдарила по об'єкту цивільної інфраструктури, загиблі – цивільні. Через скоєне президент України звернувся до президента США Джо Байдена та голови КНР Сі Цзіньпіна щоби ті взяли участь у Глобальному саміті миру у Швейцарії. За словами Володимира Зеленського, до участі зголосилися представники 80 країн. Але потрібно більше. Російські пропагандистські ЗМІ кепкують із того, що вони називають "гонитвою за кількістю". Але мета залучення якнайбільшої кількості країн до Глобального саміту миру інша. Її пояснив український президент: створити широкий фронт для того, щоб Росія була змушена дотримуватися Статуту ООН у сенсі мирного врегулювання конфлікту. Іншими словами, вихідна мета саміту у Швейцарії залишилася без змін. На початку весни спікери Офісу президента у відповідь на сумніви західних партнерів щодо дієвості саміту без участі країни-агресорки пояснили: коли більшість країн світу розроблять спільну дорожню карту досягнення миру в Україні, Росія вимушена буде погодитися на це.

Від Сполучених Штатів сигнал про участь уже є - інформагенція Reuters з посиланням на чиновників Білого дому стверджує, що американська сторона братиме участь, нині обумовлюється рівень присутності. Тобто, хто саме приїде у Швейцарію.

Ні в сих, ні в тих

Не виключено, це питання обговорюватиметься під час візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена до Чехії та Молдови цього тижня. Цікаво, що офіційною метою поїздки заявлена конкретизація підтримки України з боку НАТО. Останніми днями в Альянсі тривають дискусії навколо заклику офіційного Києва дати можливість вражати західною зброєю законні військові цілі на території Росії. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вважає, що такий дозвіл потрібно дати. Раніше про це заявляв міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс. Однак прем'єр Угорщини Віктор Орбан заявив, що НАТО нібито насправді обговорює не далекобійність своєї зброї, а відправку військ на територію України. Тому, до слова, Орбан ставить питання про зміну умов членства Угорщини в Альянсі. Поки що, за його словами, йдеться про те, як, залишаючись у складі НАТО, ухилитися від збройної, військової та фінансової підтримки України у протистоянні з РФ. Окрім того, що подібні заяви завдають удару по самому НАТО, вони розколюють проукраїнську коаліцію західних держав. Наслідки уже є. Прем'єрка Італії Джорджія Мелоні висловила здивування заявою Столтенберга про дальність обстрілів: "Не знаю, чому він так сказав, та треба бути дуже обережними".

За деякими джерелами, Ентоні Блінкен обговорюватиме не стільки питання далекобійності, скільки злагоджену відповідь Заходу на відмову Росії від будь-яких переговорів або перемир'я. З огляду на близькість саміту G-7, поїздка Блінкена матиме особливо важливе значення.

Що після Глобального саміту?

Дискусія навколо дальності ураження частково затулила той факт, що Росія та США де факто вступили у заочний силовий діалог. Зокрема, Путін на тлі дебатів на Заході відвідав Білорусь, де підкреслено обговорював з Олександром Лукашенком "питання безпеки Союзної держави". За деякими повідомленнями, до Мінська російський гість нібито привіз Віктора Януковича, хоча публічних підтверджень чи заяв про це не було. Цими днями кремлівський диктатор - в Узбекистані, офіційно - у порядку денному його візиту економічна співпраця та енергетичні питання, зокрема – газ.

Цікаво, що у понеділок, 27 травня, з'явилося повідомлення про плани Євросоюзу провести після Глобального саміту миру окрему конференцію з РФ за посередництва Саудівської Аравії. Паралельно країни Балтії плюс Фінляндія, Польща і Норвегія оголосили про наміри створити "стіну дронів" на кордоні з РФ.

Іншими словами, ЄС не вірить у результативність заходу у Швейцарії у сенсі припинення бойових дій. На такому тлі Зеленський закликає країни Центральної Азії взяти участь у Глобальному саміті та пояснює можливу відмову так: "Думаю, вони в основному обирають російську сторону через страх перед Кремлем".

Сила мови

Країни Центральної Азії поки мовчать, але Китай на заклик президента України відповів. Представниця МЗС Китаю Мао Нін нагадала - офіційний Пекін за проведення саміту за участі як України, так і Росії. Однак сама відповідь свідчить, шо Китай пильно стежить за підготовкою до саміту у Швейцарії.

Тим часом, агенція Bloomberg з посиланням на джерела у владних колах Індії та Бразилії повідомила, що країни мають намір направити у Швейцарію на саміт представників, при цьому, участь перших осіб поки що не планується.

Формування пулу учасників саміту відбувається на тлі коригування порядку денного. За словами Володимира Зеленського, обговорюватимуться три питання:

• ядерна безпека,

• продовольча безпека,

• обмін полоненими.

Формально для таких дискусій достатньо компетентного представництва. Але у такому разі Глобальний саміт миру перетвориться на підготовчий майданчик для напрацювання рішень, які, можливо, будуть винесені на конференцію ЄС із РФ (планується восени).

На випередження

Про серйозність ситуації для країни-агресорки свідчить факт напруженого пошуку Москвою високих гостей на саміт БРІКС, який планується провести восени 2024 року у Казані. Зокрема, погодився на участь король Бахрейну Хамаду бен Ісу Аль Фаліфе. Раніше відповідне запрошення було висловлене Сі Цзіньпіну.

Якщо зважити, що БРІКС об'єднує Індію, Росію, Бразилію, Китай, Південну Африку, можна вести мову про саміт Глобального півдня. Чутки про мирну конференцію ЄС із РФ свідчать також про плани провести її восени, тож обидва заходи хронологічно будуть поблизу.

А влітку Росія хоче зібрати ще один саміт - ШОС (Шанхайська організація співробітництва). До складу ШОС входять Росія, Китай, Таджикистан, Узбекистан, Киргизстан, Пакистан, Іран. Одним із завдань ШОС є зміцнення миру та безпеки, тому можна припустити, що саме на цьому саміті кремль проведе огляд своїх потенційних союзників у майбутній війні та зважить всі "за" і "проти" для різних сценаріїв реагування на мирні ініціативи Заходу. Оскільки саміт ШОС відбудеться пізніше саміту G-7 та Глобального саміту миру, можна припустити, що Путін остаточно сформулює "нашу відповідь Заходу" від імені Глобального півдня.

Однак із цим вийшла заковика. Індія – член БРІКС - готова не лише брати участь у Швейцарському саміті миру, але й говорити від Глобального півдня. Вочевидь, Індія, котра конкурує з Китаєм у деяких питаннях, у тому числі - територіальних, може дозволити собі високе представництво на Глобальному саміті миру. Поки що – як конкуренція Китаю. Однак тим самим дає можливість говорити про неоднорідність Глобального півдня, зокрема, щодо України. Тим паче, на саміті БРІКС Індія може просунути своє бачення дорожньої карти мирного врегулювання, що гіпотетично знижує шанси Путіна на успіх своєї концепції. Тому диктатор грає на випередження.

Глибинні мотиви та архітектоніка безпеки

Хоча саміт у Швейцарії не мав бути, так би мовити, відправною точкою шляху до миру. Це комплексне і складне рішення, котре неможливо ухвалити на одному заході, бо йдеться не стільки про безпеку самої України, скільки про архітектоніку безпеки світової. Простіше кажучи, це мають бути такі гарантії, за яких, зокрема, збройна агресія як-от Росії щодо України, в принципі буде неможлива. Країни, котрі візьмуть участь у саміті, принаймні, продемонструють, що готові шукати рішення. Саме тому керівник Офісу президента Андрій Єрмак назвав саміт "інаугураційним" і додав: "Ми вважаємо, що це буде потужний крок до припинення війни й повернення справедливого миру. Бо нам не потрібен будь-який мир, нам потрібен мир справедливий".

На думку керівника Центру досліджень Росії, дипломата, екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка, Глобальним самітом миру Україна політично продемонструє, що її ідея підтримується. "Це означатиме, що саме така кількість країн підтримує українську мирну ініціативу. Скількох представників збирає Росія? Смішно казати, немає й десяти. Навіть без рішень це говорить, що світ на нашому боці. Отже, ми зараз говоримо пор спроби РФ через своїх союзників чи сателітів максимально зменшити значення саміту", - наголосив він.

"На користь цієї версії – вкиди про нібито готовність Кремля до діалогу. Путін відчайдушно намагається зірвати Глобальний саміт миру, бо боїться його успіху, - наголошував міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Тому і пропонує різноманітні "мирні плани", хоча основа всіх цих планів неприйнятна для України", - додає Володимир Огризко.

Біс Путіна

Москву буквально бісить те, що на Глобальному саміті миру буде зафіксовано, що це не лише позиція України, а, судячи усього, вагомої частини світового співтовариства, - розповів політолог Володимир Фесенко. "Росія вже не зможе говорити "ми за мир", відкидаючи пропозиції вже не однієї України", - зазначив він.

По суті, саміт миру, незалежно від порядку денного, має завершитися тим, що ми сформуємо пул країн, котрі підтримують український план миру, - звертає увагу доктор політичних наук Ігор Петренко. На його думку, корекція питань для обговорення відбулася після консультацій з різними країнами, щоб залишити для інавгураційного саміту ті, які будуть цікаві для якнайширшого кола учасників. "Далі – розробка покрокового плану, як це імплементувати, як діяти Росії, щоб вона виконала ці пункти. Плюс ще один важливий момент. Ми намагаємося витіснити з порядку денного будь-які альтернативні плани миру, у тому числі, китайський. Наше завдання – показати, що фундаментом для справедливого миру є формула миру України. Так, деякі формулювання можуть бути підправлені, але сама філософія, логіка має бути ось такою",- пояснив він.

Контрплани зламано

Оскільки Україна намагається залучити ті країни, які займають умовно нейтральну позицію, як-от країни Африки, Азії, Латинської Америки, завданням країни-агресорки є, як мінімум, спричинити дискусії. Але, вважає експерт, у цьому змаганні наша країна та партнери можуть говорити про певне досягнення (якщо не про перемогу), оскільки "Путін хотів монополізувати майданчик для переговорів, посилаючись на свій проєкт мирної угоди 2022 року у Стамбулі". Утім, як поясним Ігор Петренко, тоді ніякої угоди не було: українська сторона була готова на певні поступки для припинення бойових дій, однак після досягнення попередньої згоди росіяни пред'явили свій план, що передбачав скорочення у чотири рази ЗСУ та озброєння. "Це було абсолютно неприйнятно! ЗСУ головний урок нинішньої війни та головний гарант нашої безпеки. І Україна не стала вести переговори на цих умовах. Тим паче, наші партнери продемонстрували готовність нас підтримати. І нині Путін говорить про переговори зі скороченням армії. Ми не можемо погодитися на його умови, на визнання анексії захоплених територій. У нас є інший шлях", - пояснює Ігор Петренко.

При цьому, якщо Китай, котрий заявив про намір бути посередником, справді хоче ним стати, він має взяти участь у Глобальному саміті миру. "Якщо ні, у нас буде сприйняття Китаю як союзника Росії", - наголосив експерт.

×