Експерти, політологи та соцмережі гаряче сперечаються про кроки нової влади та її представників. Сперечатися справді є про що. Багато подій і процесів викликають сильні та різні емоції — як і при кожній новій владі.
Однак дещо суттєве відрізняє теперішніх від кількох попередників — із Зеленським досі нічого не зрозуміло. На відміну від Януковича й Порошенка, яких стало легко прогнозувати вже після перших місяців на посадах.
Найпростіше було з донецьким кланом. "Кримінальники" не приховували намірів максимально "доїти" державу й не думали боротися з корупцією та проводити реформи на благо суспільства. Протягом перших чотирьох місяців президентства Янукович відмовився від інтеграції в НАТО й уклав харківські угоди з Росією, означивши зовнішньополітичний курс.
Уже восени 2014-го стало зрозуміло, що "в Порошенка" і не збираються "жити по-новому", як було обіцяно. Що стратегічна мета "бізнесменів" загалом така ж, як і в попередніх "кримінальників" — використовувати владу заради власного збагачення. Звісно, іншими методами і враховуючи інші обставини. Голосно обіцяти реформи, робити напівкроки — так, щоб це не нашкодило власним інтересам.
Із Зеленським і його соратниками все складніше.
З одного боку, є обнадійливі кадрові рішення. Переважно симпатичний новий уряд із молодим несистемним прем'єром і з мінімумом традиційного раніше дерибану посад. Радикально оновлене, виразно антикорупційне керівництво Генеральної прокуратури. Намір повернути кримінальне покарання за незаконне збагачення, скасування депутатської недоторканності. Швидке ухвалення парламентом низки важливих, давно очікуваних реформаторських законів.
З боку другого, в гірших традиціях усевладдя, необґрунтований розпуск Центральної виборчої комісії. Неоднозначний керівник президентського офісу Андрій Богдан у сумнівній компанії на весіллі в Сен-Тропе. Новий керівник Служби безпеки України Баканов на дні народження в депутата від прокремлівської партії Суркіса гуляє із "вершками" старої системи. Очевидний "договорняк" з одіозним Аваковим щодо посади керівника Міністерства внутрішніх справ. Постать олігарха Коломойського за плечима нової влади і ризик його впливу на важливі рішення. Сумнівні законодавчі ідеї, зокрема щодо малого та середнього бізнесу.
Є ще багато пунктів і в позитивному, і в негативному списках.
Окремо — питання війни на Донбасі. Зможе Зеленський відвести дамоклів меч, залишений Порошенком у вигляді Мінських домовленостей, чи дозволить таки встромити його в Україну? Тут також немає визначеності, сигнали суперечливі або й загрозливі. Тиск Москви, Берліна та Парижа величезний. Та й спокуса завершити війну, нехай на умовах Кремля, також вочевидь дуже сильна.
Після майже чотирьох місяців президентства Зеленського опозиція та її прихильники голосно називають нову владу схильною до узурпації, некомпетентною, капітулянтською. Навіть "зеленими чоловічками". Епітетів не бракує.
Однак поки що єдиною її доконаною характеристикою є досить висока непередбачуваність і непрогнозованість. Усе ще немає певності щодо того, куди теперішні повернуть і як саме — і всередині країни, і в зовнішній політиці.
Причому ця непрогнозованість цілком може вилитися у позитивний процес, швидке й ефективне реформування країни в інтересах суспільства та міцне відстоювання її інтересів на міжнародній арені. Однак так само може загрузнути в інтересах олігархів або впливових груп зі старої системи, не встояти перед несприятливими зовнішніми чинниками.
Ясно одне: два потужні суперечливі процеси не можуть довго існувати паралельно. Щось одне візьме гору, можливо, протягом наступних кількох місяців.
3 
35413
Коментарі