П'ятий рік триває російсько-українська війна. Стратегічна мета Росії в ній — знищення України як незалежної держави. Ідеал Москви — слабка розірвана країна без союзників. У якій проросійські політики мають достатній вплив.
Про слабкість наших позицій в Азовському морі говорять понад півроку. Загострення було неминуче. Завдання мінімум російських сил — блокада портів на Азові. Це призведе до втрат у зовнішній торгівлі України, бо основні експортні товари йдуть морем. Завдання максимум — пробити суходільний прохід до Криму та повністю заблокувати Україну з моря, включаючи Одесу. Це зруйнує нашу зовнішню торгівлю повністю.
Задля цього завдання російський флот постійно блокував українські торговельні судна. Відсутність реакції провокує загострення. Розміщення українських сил в Азовському морі та використання дозволеного міжнародними договорами шляху переходу — це не лише наше право, а й обов'язок у таких умовах.
Побудувати великий флот, здатний протистояти Росії — це 10 років і мільярди доларів. Такої можливості Україна не має. Наша основна зброя на морі нині — дипломатична. З цієї точки зору, загострення на Азові нам на руку. Агресія Росії пряма й зафіксована. Це не якісь "проросійські сили". Це безпосередньо Військово-морський флот РФ. Кораблі не купиш у воєнторзі.
Воєнний стан — інструмент цієї дипломатичної війни. Він був недоречний протягом років. Суттєво обмежував саме найбільш потрібні на той час речі. Наприклад, військово-технічне співробітництво з іншими державами, фінансову допомогу.
Чи буде наступний удар від Росії? Обов'язково. Яким? Може, наступ на суходолі чи економічна блокада. Масована кібератака, підживлення внутрішніх заворушень або терористичний акт. Усе, що ми можемо робити — бути готовими. І забудьте на час про президентські вибори. Вони у березні. Ще встигнемо підготуватися.
3 
1
Коментарі