"Українському кіно не вистачає амбіцій та розвинутого ринку"

 

Директор компанії "Артхаус Трафік" Денис Іванов, 29 років, каже, що кількість прихильників артхаусного кіно зростає.

Що таке артхаусне кіно?

— Насамперед, воно не схоже на російські телесеріали та голлівудські блокбастери. Це стрічки високої художньої якості. Його дивляться зазвичай шанувальники мистецтва.

Навіщо ж робити кіно для невеликого прошарку публіки?

— Ми вважаємо, що кіно є насамперед мистецтвом, а не індустрією чи прокатом. Хоча артхаусна картина — така ж розвага, як і будь-який інший фільм. Але вона все ж  таки більше витвір мистецтва, ніж видовище.

Ваша аудиторія зростає чи зменшується?

— Безумовно, збільшується. Похід на таку картину перетворюється на світську подію. Ми працюємо з кінотеатрами по всій Україні. У деяких містах відкривають спеціальні зали. Диски з фільмами, що ми випускаємо, добре розкуповуються.

Кілька років тому Ігор Стрембіцький отримав Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм "Подорожні", але зараз його не видно й не чути. Той успіх був випадковістю?

— Звісно, в його успіху в Каннах присутня й певна частка приємного збігу обставин. Але для українського кіно в цілому це не випадковість. "Подорожні" — хороший фільм вітчизняної кіношколи. У світі робиться небагато подібних стрічок.

Чого насамперед не вистачає для розвитку українського кіно — талантів чи грошей?

— Думаю, гроші є. Нема достатніх амбіцій та розвинутого ринку кіноіндустрії. Не вистачає також професійної освіченості, певного культурного рівня суспільства.

Інтелектуальне кіно демонструють, коли масовий глядач спить

Чим можна пояснити відносний успіх "Штольні"?

— З естетичної точки зору, фільм не є витвором мистецтва. Із комерційної — як для незалежного українського кіно — "Штольня" мала цей відносний успіх. Але у глядачів думки розділилися. Підліткам стрічка сподобалася, людям більш освіченим і "надивленим" — ні. Я вважаю, що ставка на жанрове кіно, зняте українською мовою, взагалі була успішною.

Яка доля фільму "Біля річки" Єви Нейман, що ви поширюєте?

— Це одна з найуспішніших українських фестивальних стрічок. Вона демонструвалась у Роттердамі, Москві, назабаром буде в Лондоні, а також на багатьох інших фестивалях. Отримала срібний приз у Лагові, а Ніна Русланова — нагороду за кращу жіночу роль у Севастополі. Із 30 серпня пройде серія прем'єр. Із 6 вересня розпочнеться прокат в Одесі, з 20-го — в Києві.

Чого ще може чекати публіка від інтелектуального кіно цього року?

— Пройде черговий фестиваль "Азія-кіно", на якому будуть представлені фільми Кіма Кідука, хіт гонконгського класика Джонні То "Гарячі новини ", дебют сина відомого японського режисера Хаяо Міядзакі "Легенди Земномор'я" та інші непересічні картини з Азіатського регіону. Наприкінці вересня у широкий прокат виходить класичне аніме Хаяо Міядзакі "Наусіка з Долини Вітрів", у жовтні — останні фільми Лені Ріфеншталь, в листопаді — "Пузир" Стівена Содерберґа та "Життя інших" Флоріана Хенкеля фон Доннесмарка — німецька стрічка, що отримала "Оскара" як найкращий іноземний фільм.

Від чого залежить вирішення проблеми дублювання іноземних стрічок українською мовою?

— Від розвитку ринку в україномовних областях і державної підтримки. Технічні можливості уже близькі до того, щоб "замкнути" весь технологічний цикл дублювання.

Торік уряд Єханурова виділяв кошти на розвиток кіно, але не знайшлося людей, які могли б їх використати...

— Мабуть, люди, які займалися в той час кіно, не могли відрізнити технологію телебачення від технології кінопрокату. Крім того, багато хто вважав за потрібне нічого не робити, аби не отримати потім по голові. А інші в принципі не могли керувати цією галуззю.

Коли інтелектуальне кіно широко показуватимуть по телебаченню?

— Його вже показують, але після 23.00. Тобто демонструється вночі, коли масовий глядач спить. А коли його показуватимуть у прайм-тайм — це запитання до продюсерів, інвесторів, керівників телеканалів.

×