В Івано-Франківську створена комісія для перепоховання в Україні провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери.
— Київська інтелігенція добивається перенесення праху Михайла Драгоманова з Софії. Чому ми не можемо домагатися перенесення праху Степана Бандери з німецького цвинтаря "Вальдфрідгоф"? — пояснює ініціативу Роман Петрів, 74 роки, професор історії з Івано-Франківська. — Перепоховати Степана Бандеру можна на його малій батьківщині в селі Старий Угринів або в містах Калуш чи Івано-Франківськ. В обласному центрі для цього слід спорудити пантеон національних героїв. За рік-два це можна зробити. Кошти на перенесення збиратимемо серед діаспори і безпартійних меценатів. Жодного політика не пустимо, щоб потім ніхто не казав, що купив Бандеру. У цьому нас підтримав і онук провідника Степан Бандера.
Директор музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" у Львові, історик Руслан Забілий, 35 років, виступає проти перенесення праху:
— Гарантії, що нове поховання не буде сплюндроване у "новій країні", яку будує нинішня влада, нема. Особливо, якщо спостерігати за тенденціями, що розвиваються в українському суспільстві на 20-й рік незалежності. Власне, могилу Степана Бандери у Мюнхені врятувало те, що Західна Німеччина не потрапила до Радянського Союзу після війни. Важко й припустити, що було б із похованням, спочивай він на території під радянським ладом.
Малослушна й ідея облаштувати в Івано-Франківську пантеон національних героїв. Пам'ятка такого роду має бути лише у Києві, бо це — центр України. І місце у ньому мали б знайти не лише для тих, хто спочиває за межами нашої держави, як-от Симон Петлюра чи генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки Микола Капустянський, а й інші поховані на нашій території визначні діячі. Так є в усіх цивілізованих країнах.
Влада тримається на розколі суспільства
— Перепоховання обов'язково відбудеться. Але не в найближчому майбутньому, — запевняє онук провідника ОУН 40-річний Степан Бандера в листі в Центр досліджень визвольного руху. — У жовтні 2009 року виплив термін "оренди" місця поховання на мюнхенському цвинтарі "Вальдфрідгоф". Тоді вирішили продовжити договір ще на 10 років. Сума не страшна — 3 тисячі євро за 10 років, і при можливості можна раніше займатися перепохованням.
Позиція родини така — перепоховання має сприяти консолідації українського суспільства, а не його розколу.
Для цього потрібно проводити відповідні освітянські заходи, але ми бачимо, хто сьогодні відповідає за освіту в начебто незалежній Україні, яка ніби навіть неспроможна написати свою власну історію без допомоги "старшого брата по великій вітчизні".
Я не уявляю, і це моя позиція, перепоховання можливим при сьогоднішній владі, що так вдало тримається на розколі суспільства. Адже розділеними легше керувати. Тим більше що при цій владі все дозволено українофобам, що без страху нападають на свідому українську молодь навіть під час музичних фестивалів.
Є ті, хто вважають, що Бандеру треба перепоховати в Києві. Але справа в тім, що Бандера спочиває у київській землі. Тільки ми досі не знаємо точного місця, де похований отець Андрій — батько Степана — священик, розстріляний у Києві в липні 1941 року.
Для родини найбільш негайними пріоритетами є встановлення місця поховання отця Андрія та правда про долю Богдана Бандери — наймолодшого з братів Бандер, чий слід зникає на Миколаївщині під час Другої світової війни.
Від себе раджу українцям зараз думати більше про "Межигір'я", а не Бандеру, аби їхнє життя покращилося вже сьогодні.
3 
1
Коментарі