— Ми були наївні, коли вважали, що можна штучно зшити Україну, — говорить соціолог 61-річний Віктор Небоженко. — Тільки згаяли час. Варто йти американським шляхом. Є український котел, і він підігрівається одним полум'ям — європеїзацією та демократизацією країни. Хто опиниться в ньому, той і буде українцем. Неважливо, де житимуть ці люди — у Слов'янську чи Мукачевому.
— Зараз усе впирається у протиріччя стратегії Путіна із вторгнення в Україну, — продовжує він. — Навіть у Луганську та Донецьку він не почувається як удома. Тому не йде далі. Бо його військові не можуть дозволити собі залишати партизанську територію в тилу.
Якусь роль грають місцеві еліти?
— Не думаю. Звісно, в Донецьку одна ситуація, а в Дніпропетровську — інша. Це не тому, що там позицію зайняв олігарх Ігор Коломойський і захищає свої підприємства. Для російських спецпризначенців, які залили мільйонну Чечню кров'ю, Дніпропетровськ не був би чимось новим. Могли б захопити адмінбудівлі й там розстріляти місцевих міліціонерів. Але питання: що далі? А ніхто їх не підтримав би. Потрібна ще й лояльність людей. Цього немає. Тому Дніпропетровщина виявилася форпостом української незалежності.
Чому люди цього регіону налаштовані більш проукраїнськи, ніж на Донбасі?
— На Дніпропетровщині інший менталітет — орієнтований не на владу, а на себе і на саморозвиток. Люди не чекають, що прийде пан і всіх розсудить. Хоча навіть у Луганську чи Донецьку не вдалося зібрати щось подібне до Майдану. Це все — заслуга російської пропаганди, яку ведуть спецслужби. Донбас не готовий стати пропутінським ядром. Бо там є свої проблеми, люди не до кінця розуміють, що відбувається.
Чому так сталося?
— Склалося історично. Для жителя якогось шахтарського містечка, якщо завтра припиниться постачання продовольства, почнеться голод. А дніпропетровець у такому разі одразу побіжить на город. Так само і в Запоріжжі, Миколаєві та Херсоні.
Що буде, як Путін усе-таки спробує просунутися далі?
— До 25 травня він вирішує питання: чи намагатися захопити Україну, чи створити зону нестабільності на Донбасі. Мені здається, російський президент уже зрозумів: далі йому йти нікуди. Слобожанщина (Харківська область та південь Сумської. — "ГПУ") не кориться. Бо вона — більш індивідуалістична. Байдуже, якою мовою там говорять. Орієнтуються більше на сім'ю і традиції. І не погодяться з тим, що хтось прийде і скаже: тепер їм треба жити під іншим прапором.
2 
1
Коментарі