Що ви згадуватимете про Євро-2012?

Марина Косюхно, 30 років, сімейний лікар інституту Амосова:

— На Майдані мене переплутали зі шведкою. Штани й футболка на мені були блакитно-жовті, а олімпійка взагалі виявилася схожою на їхній прапор. Підходять наші хлопці й кажуть: "Ікскьюз мі, ікскьюз мі!". і показують, що хочуть сфоткатися. Я їм відповідаю: "Колгосп, я ж своя!".

Ірина Мегедь, 46 років, учитель Технічного ліцею:

— Люди об'єдналися навколо свята. Був певний національний підйом. Уся моя сім'я з дітьми ходила у фан-зону. Всі вдягли вишиванки, розмалювали обличчя в кольори державного прапору. Усі гордилися, що вони є українцями.

Аліна Тригуб, 18 років, вокалістка ансамблю "Зернятко":

— Ми їхали в Донецьк із Карпат виступати перед матчем Україна — Англія на "Донбас Арені". Автобус затримався, тож співали українські пісні, кричалки прямо в окремій віп-ложі. Уявляєте, 20 людей сильними голосами співають хором. Атмосфера — передати неможливо. Усі кричать, махають. Енергетика приголомшує.

Віталій, 48 років, водій:

— У центрі майже не було п'яних і агресивних компаній. Звичайно, пиво пили, але ніхто не бив морди, не кидався на інших. Усе було якось по-доброму.

×