Трагедії в Україні стали звичним явищем. Останній приклад — вибух на шахті в Єнакієвому. Нещодавно була смерть дитини після щеплення неякісною вакциною, раніше — аварія потяга з фосфором на Львівщині, вибух газу в будинку в Дніпропетровську. Але не менш звичним стало й те, що ніхто не несе за все це належної відповідальності. То що ж може зупинити безкарність?
Іван Заєць, 55 років, народний депутат від НУ-НС:
— Безкарність породжена безвладдям у державі. Уся влада просякнута бізнесом. Часто там, де відбуваються аварії, бізнесмени й політики мають свої інтереси. А вони ж самі себе карати не будуть. Треба реалізувати ключовий принцип демократії — відокремлення влади від бізнесу. А головне — політична влада має базуватися на ідеологічних партіях, а не на бізнес-холдингах. Без цього не буде в державі ладу і справедливості. Тому й цього разу винні відбудуться легким переляком. Або знайдуть якогось "стрілочника".
Юлія Шапочка, 27 років, голова Колегії молодих управлінців та юристів:
— У керівництва держави немає політичної волі, щоб цю безкарність припинити. Крім того, у нас дуже знецінене людське життя. Рахуються з економічними втратами, а не з людськими. Суспільство повинне бути активним. Усі маємо боротися за свої права і свою безпеку. Тільки тоді з нами будуть рахуватися.
Михайло Волинець, 51 рік, голова Незалежної профспілки гірників України:
— Не можу пригадати, щоб за останні 17 років хтось був за таке покараний. Роботодавці турбуються за обладнання, а людське життя для них не варте й копійки. На шахті імені Засядька навіть після страшної аварії людей знову посилали в забій. Людина в нас не захищена від трагічних випадків на залізниці, шахті чи просто від пограбування. Не працюють інституції влади. У державі створено кругову поруку. Ті, хто пограбував вугільну галузь, стають губернаторами, міністрами, прем"єрами. А грабунок шахт "кришують" правоохоронні органи. Цю систему могла би зламати Юлія Тимошенко, але їй не дають. Олігархам вигідно, щоб шахти залишалися в державній власності, а приватні структури на них наживалися.
Юлія Тищенко, 35 років, політолог:
У цивілізованих країнах існують страховки з великими виплатами за втрату годувальника. Компаніям вигідніше вкладати кошти в безпеку, а не виплачувати протягом десятиліть родині значні суми. Звичайно, в Україні власники не зацікавлені в законах, які б підвищували безпеку праці чи перевезень. Тому їхнє ухвалення проблематичне. Має бути і страхова медицина. Тоді родина того хлопчика, що помер від вакцинації, отримала б від держави чи фармацевтичної компанії не просто вибачення, а солідну компенсацію.
8 
35413
Коментарі