Стратегічне рішення про впровадження 12-річної системи освіти в школі було правильним. Проте в Україні цю реформу лише задекларували, вважає екс-начальниця столичного управління освіти 45-річна Лілія Гриневич. Її не підтримував як слід жоден уряд. Діти отримували підручники "під новорічну ялинку", не формували мережі профільної трирічної школи.
— Якщо ми хочемо від дітей уміння розмовляти іноземними мовами, володіти інформаційними технологіями, мати критичне мислення, вміти самостійно приймати рішення — то це потребує оновленого змісту освіти та достатнього часу на його освоєння. Здорову дитину не можна виносити і народити за п"ять місяців. На все має бути свій час. Шляхом 12-річної середньої освіти пішли більшість країн Європи. Українське ж суспільство до кінця так і не зрозуміло переваги такої системи. Не збагнули ні батьки, ні учні, ані подекуди педагоги. Теперішня влада, замість того, щоб сказати, що потрібно підготувати державну програму створення трирічної профільної школи, розвертає українську освіту до старої, пострадянського зразка. Люди досі ще не розуміють, що відбулося. А відбувся стратегічний розворот. Він, звичайно, вигідний владі, бо економить багато коштів. З іншого боку, начебто і люди задоволені. Ну, й "основним сусідам" приємно, адже повернули до форми освіти, що існує в Росії.
Як переводитимуть на нову систему класи, які вчилися за 12-річною програмою?
— Перший-дев"ятий класи далі навчатимуться за програмами для 12-річної школи. Як вони потім навчатимуться в 11-річній? Усе хочуть втиснути у два роки! Десяті класи мають опановувати програму за набагато меншу кількість годин. І вчителів, й учнів поставлять у дуже складну ситуацію. Щоби зберегти п"ятиденну систему навчання, Міністерство вирішило скоротити години. Тобто, ми пішли шляхом зниження стандартів освіти.
Міністр анонсував перейменування курсу зарубіжної літератури на світову. Навіть наказ видав за номером 666 — як символічно. Проте крім анонсу, що три чверті курсу становитиме російська література, навчальної програми ще ніхто не бачив. Учителі зарубіжної літератури не мають про нього уявлення. Досі не складено програми з інтегрованого курсу біології та екології, яку впроваджують у десятому класі.
Оприлюднили навчальні плани. Це фінансовий документ, на основі якого платять зарплату вчителям. Його завжди доводять наказами Міністерства. Цього ж року — листом. Він має рекомендаційний характер і не може бути підставою для фінансування. Міністерство помиляється навіть у дрібницях.
У який термін можна вирішити проблему браку підручників для 11-річки?
— Вони будуть не раніше ніж за три місяці. Дітям пропонують користуватися підручниками через інтернет. Їх розмістять на сайті Міносвіти та декількох видавництв. Але 85 процентів підключених до інтернету шкіл — міфічна цифра. Та й якість зв"язку дуже низька. Це, насамперед, проблема десятого класу, бо саме їм найбільше потрібні нові підручники. Але й ці книжки теж писалися для 12-річної школи. Десятикласники опиняються в ситуації, коли в 11-му класі від них вимагатимуть знань для вищої школи. Дошкільну освіту зробили обов"язковою з 5 років. Тепер батьки стоять у чергах, щоб здати дітей у без того переповнені дитсадки. Як вирішити цю проблему? — Чиновники хотіли обґрунтувати ідею: "Ми переходимо на 11-річку, але починаємо вчити дітей раніше й учитимемо 12 років". Це маніпуляція посадовців. Крім того, межі обов"язкової освіти в нас визначає Конституція. Там ідеться про повну загальну середню освіту, а не про дошкільні заклади. Я вже не кажу, що є населені пункти, де садків узагалі нема. Ситуацію з переповненими садками могли б виправити і приватні дошкільні заклади. У більшості країн на такі послуги дають пільги при оподаткуванні. У нас же вони оподатковуються як комерційні підприємства й платять відповідні податки. Тож і ціна таких освітніх послуг є високою, і сам садочок не завжди рентабельний. Те саме з релігійними садочками. Закон не забороняє їх створювати релігійним громадським організаціям. Але й вони не розраховані на багатих людей. Часто церква хоче залучити туди дітей із малозабезпечених, багатодітних сімей. Утримувати такий заклад досить дорого. І не завжди церква може собі це дозволити. Тож правильно було б, аби держава стимулювала такі ініціативи. Які невідкладні реформи назріли в освіті?
1 
1
Коментарі
5