Керівник енергетичних програм центру "Номос" 46-річний Михайло Гончар вважає, що можливе об"єднання "Нафтогазу" та "Газпрому" служитиме лише російським інтересам.
— Жодних плюсів у об"єднанні "Газпрому" й "Нафтогазу" немає, хоч їх активно шукають у "Нафтогазі" та Мінпаливенерго, — каже експерт. — За об"єднанням двох структур приховується поглинання "Нафтогазу". Він перестане існувати як державна компанія. Активи "Газпрому" в 15 разів більші. Українська сторона зі своїми 7 відсотками акцій стане міноритарним акціонером, який ні на що не впливатиме. Слова Януковича про об"єднання в пропорції 50 на 50 — із розряду нездійсненних фантазій. З якого дива "Газпром" передаватиме половину акцій, якщо в нього має бути 93 проценти? Об"єднання служитиме лише російським інтересам. Україна позбудеться не лише "Нафтогазу", а й усього газового сектору. Нашою територією прокладатимуть труби, перекачуватимуть газ, а ми вдовольнятимемося крихтами з барського столу.
Україні консорціум вигідний лише у випадку, якщо Європа підтвердить гарантії споживання газу, а Росія — завантаження нашої ГТС. Але таких гарантій вони не дадуть.
Кажуть, після об"єднання компаній Росія збільшить обсяги транзиту газу.
— Вона не зможе цього зробити, якщо Європа не захоче купувати більше. Споживачі Євросоюзу збільшують поставки скрапленого газу з Катару, нарощує видобуток природного газу Норвегія, є перспектива імпорту сланцевого газу із США, стрімко розвивається вітрова та сонячна енергетики. До 2020 року споживання викопних ресурсів Європа планує зменшити на 20 відсотків. Це й турбує Росію та "Газпром". Тому масштабні проекти типу "Північний" чи "Південний" потоки мають за мету створити систему маніпулювання обсягами, цінами та напрямками постачання газу до Європи.
Чому Туреччина відклала погодження будівництва газопроводу "Південний потік" через свою економічну морську зону?
— Інтереси Туреччини й Росії є конкурентними. Анкара сама хоче грати роль стратегічної ланки в транзиті енергоресурсів з Азії до Європи. Туреччина є учасником проекту "Набукко", що передбачає транспортування газу в тому ж напрямку, але без Росії. Рано чи пізно цей конфлікт інтересів мав спрацювати.
Маршрут через турецьку морську зону довший і збільшує вартість проекту "Південний потік". Росія просила в Туреччини дозволу на пошукові роботи, щоб не мати справи з "помаранчевою" владою України, яка вимагала б якихось поступок.
"Південний потік" могли прокласти нашою морською зоною?
— Незговірливість Туреччини нам на руку. Москві не важко буде отримати дозвіл у нової української влади на маршрут повз наші береги.
Україні невигідне будівництво "Південного потоку", бо зменшиться транзит газу через нашу газотранспортну систему. Але навряд чи цей проект вийде на потужність прокачування 63 мільярдів кубометрів газу на рік. Поки що він є механізмом політичного і психологічного тиску на українське керівництво щодо передачі "Газпрому" нашої газотранспортної системи. Попередня влада цьому опиралася. Натомість днями у Верховній Раді зареєстрували законопроект Василя Кисельова щодо скасування заборони на операції з української ГТС. Це крок до здачі всього нашого газового сектору.
Чи може втілитися ідея тристороннього газового консорціуму — Україна, Росія, Європа?
— Ця ідея була проміжною. Зараз ідеться лише про двосторонній формат. Кремль відчув, що може обійтися без Європи й рухається до поглинання українського газового сектора. За нинішніх обставин Євросоюз сюди не сунеться, адже Росія й Україна обговорюють питання об"єднання активів. А європейські компанії працюють зовсім в іншому правовому полі. У них один суб"єкт господарювання не може займатися і видобутком, і транспортуванням, і дистрибуцією газу. Такі ж правила діятимуть в Україні, якщо вона долучиться до Європейського енергетичного співтовариства. Тому Москва форсує події.
3 
1
Коментарі