"Я не найрозумніший хлопець на світі, але вмію підбирати розумних співробітників", — зізнавався 22-й президент США Франклін Рузвельт. 40-й американський президент Рональд Рейган теж не був світилом розуму, але мав розумну команду. Плоди її трудів увійшли в історію як формула успіху під назвою "рейганоміка".
Для успіху в політиці не обов'язково бути Сократом чи Сковородою. Потрібна команда. Є вона чи немає у Володимира Зеленського? Плодів її трудів поки що не видно. Те, що іноді вона видає за проривні атаки, щонайбільше — гучний пук у пустелі. Типу розпродажу 40 млн га сільгоспугідь чи приватизації геть усього — від ракетного гіганта до громадського туалету. Брати Стефанчуки чи Богдан тямущі хлопці, але ні Рузвельта, ні Рейгана із Зеленського не зроблять. Із тонкої кишки може бути пуд сміху, але не Еверест удачі. Регітно, але невагітно, а де благе, там і дереться.
Найбільше команді Зе шкодить уперте намагання перенести чужий розум на український ґрунт. Набратися чужої юхи і залити нею наш простір. Але — уперта коза вовкові здобич. Бачимо, як слідування рекомендаціям МВФ геть загубило українські промисловість і фінанси. Думки данилюків із гончаруками ген-ген літають, а Україну чорні ворони за плечі хапають. Це не стилістичний витвір, а реальність. Соросова голова Україні не указ, але її носять у мізках деякі польові командири Зе, і що тут скажеш? Когось і шило голить, але, прости Господи, не весь народ. Просте копіювання чужого досвіду уже зробило Україну світовою жебрачкою, а куди далі — із жебрів у Сахару?
Коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має. Поки що команда нового президента живе у хороших намірах без тями, як же те хороше посадити на український ґрунт. Не розбивши крашанки, не спечеш яєшні, але навіть для такої простої справи потрібне уміння. Потрібні закони і ті, хто їх творить та виконує.
Верховна Рада — новенька, своя! Уже є уряд теж свій. То за чим затримка? Її наче й немає, але вона є. Те, що найбільше болить людям, відкладається на потім, поки чотири мільярди американської "капусти" прийдуть, а на мислі — як упокорити законотворців. Як їх утримати в шорах.
Нібито й благородне прагнення після всього того, що накоїли команди Януковича і Порошенка з безприв'язними чередами нардепів. Але — через дорогу та в гайок — без імунітету і без захисту, мовляв, усі рівні. Рівні — це добре. Але в усіх парламентах світу у депутатів є імунітет — не від криміналу, а для народу, який треба захищати від будь-якої влади. Не радянського ґатунку, обмежений, але є. Не жахати, не наганяти страху, а давати простір для дискусій і розумних компромісів. Не сталінська чи зеленська рука має повелівати, а розум і закон. Це не всім до вподоби? Так ми із чим у світ ідемо — з демократією чи автократією? Не наїлись останньої до ригачки?
Найлегше сказати — що буде, то буде, а ти, Марку, грай! Багато марків грало на владному полі, а занапастили Україну так, що далі давати їм волю і чекати, що буде як буде, уже несила. У всякої влади хіть як у вола, а сила? У команди Зе вона поки що як у комара. Не знайшов поки що комік розумних співробітників, які творили б українську рейганоміку. Та й хто складе її ядро, якщо в ній як не куми, подружжя і зяті, так друзі дитинства і "квартальники"? Хто там що порадить і нарадить, якщо я тобі не Тетяна, а ти мені не Савка?
Непотизм, приятелізм були і є бичем української влади, звідки і яким побитом вони на своє поле не приходять.
З кого почався олігархат? Із тестя Кучми і зятя Пінчука. З ким ріднився Ющенко? Та із двічі кумом Порошенком. Кому був як рідний брат Янукович? Ахметову. Порошенку він став двоюрідним партнером. Зеленський ніби сахається Коломойського, а хто до нього найближче? Та ж Богдан і Ткаченко, яких від Бені не відірвеш. А хто приятелі Зеленського? Вам же не розказувати казки про Колобка, який від усіх утік? Я не кажу, що в команді Зе одні дурні. Ні. Просто там, де рука руку миє, нема ґрунту для рузвельтів і рейганів. Як кажуть, із риби не виросте рак, а з лободи липа. Миші не одну дірку мають до хати, а ловити їх нема кому, от і розточують її з усіх боків. Як двадцять років тому, так і сьогодні. Допекло гірше від сирої кваші всім, але запитаймо себе чесно: а що, ми не знали, що так просто з кумівства і сватівства Україну не вирвеш? Заманили Рейганом і Голобородьком, а тепер на якого Галушку і Часника молитися? Чи повіримо, що таки є платони кречети — і вся надія на нового месію?
Готових президентів, як і готових команд, нема. Доведеться жити з тими, хто є. Жити — і змушувати їх працювати на народ. То правда, що де мудрі, там і дурні, та в біді людина умудряється. А якої ще біди треба українцям, щоб не вхопити розуму чашею і всім поспільством? Звісно, це не звільняє Зеленського від обов'язку творити команду не руйначів, а будівничих, а нас від обов'язку допомагати йому знаходити таких людей. Та поки що він упертий і неодвертий. Не виходить на прямий контакт із народом, а відбувається роликами. Отож, роботи усім по зав'язку. А тільки робота до поту і дає до життя охоту. Карти й пиття не доводять до пуття, не в казино щастя. Голови і руки завантажуймо сповна, то й уродить не словесна вовна.
8 
35413
Коментарі