Не знаю, чекало цими днями чи ні наше Міністерство закордонних справ вибачень від колишніх "братів" по колишньому Радянському Союзу, а я дуже хотів почути бодай чийсь голос. Мовляв: сталася технічна помилка. Або: Путін потайки намутив — навіть Лукашенко був не в курсі.
Проте — всі вони змовчали: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан… Наче мають для слів одні уста на всіх — кремлівські, а власні — надійно зашито. Ніхто й на півслова не спромігся, аби відгородитися від підлої образи, завданої Україні від їхнього імені. А мова ж не лише про колективний антиукраїнський демарш.
Розміщену напередодні Мінського саміту СНД інформацію, згідно з якою територія нашої країни з часу попереднього засідання поменшала на добрячий шмат, у жодному разі не можна вважати технічною помилкою. Різницю між визнаними у світі 603 700 квадратними кілометрами й опублікованими на офіційному сайті виконкому співдружності 557 528 кв. км взято не зі стелі. Ця різниця далеко не випадкова.
46 172 "загублені" квадратні кілометри дорівнюють площі анексованого Росією Криму вкупі з сумарною третиною територій Донецької та Луганської областей, контрольованої проросійськими бойовиками. І ці землі, зазначте, не зависли в повітрі співдружності, не залишилися нічийними. Їх зі щедрої руки виконкому СНД, який базується в Білорусі, було піднесено в подарунок Путіну. Ймовірно — до дня його народження.
З одного боку, можна б потішитися: цим актом визнано на міжнародному рівні, що Росія вела й веде загарбницьку війну і приростає територіями за рахунок сусіда. Але ж з другого — перед зустріччю лідерів держав регіону було зроблено підступну спробу документально оформити міжнародне визнання російськими окуповані Москвою Крим і значну частину Донбасу. Байдуже, що йдеться про вузьке коло країн із зони щільного впливу Росії. Прецедент сам по собі неприємний і доволі небезпечний.
До честі адміністрації нашого президента, вона доволі швидко втрутилась у мінське неподобство. "Ми звернулися до структур СНД і виконавчого комітету, — заявив заступник глави адміністрації Валерій Чалий, — і цю ситуацію було оперативно виправлено". Крим і тимчасово випущені з-під контролю райони Луганської й Донецької областей було знову "повернуто" до складу України.
Інцидент вичерпано й можна забути? Вдовольнитися тим, що Петро Порошенко демонстративно не поїхав до Мінська?
Але ж він, по-перше, не захотів зустрічатися з колишніми "братами" не через перекроєну ними напередодні політичну мапу.
А по-друге, країни СНД не вперше чинять так із нами. Згадаймо: спочатку вони не по-братньому змовчали, коли Путін украв Крим, потім колективним мовчанням підтримали криваву агресію проти Донбасу. Їхні баку, єревани, астани й досі не вірять, що на нашому сході активно воює регулярне військо РФ, оснащене найсучаснішою зброєю. Їм так щільно заліпило очі, так паралізувало совість, що країни "співдружності" не посоромилися перед усім світом продемонструвати, м'яко кажучи, недосконалість свого політичного розуму. Хіба це не політичний ідіотизм: у війну категорично не вірити, а загарбані території з готовністю в сусіда "відрізати" й передавати стороні, яка заради них і в повітря начебто не стрельнула?
Хоча, дарма я так про всю СНД.
У цій історії чітко проглядається персональний почерк. Адже характеристики території України змінювалися потай, підленько: цифри зменшили, а на мапі ґвалтовні зміни позначати не стали: а раптом не помітять підміни, вдовольнившись традиційною картинкою? Цілком у путінському стилі. Так само тишком, підло кремлівський фюрер чинив у Криму. Й на Донбасі він веде приховану війну, в якій не хоче зізнаватися і в яку залучені "невидимі" армії. Тож у мене немає сумніву, хто затіяв маніпуляції з українськими територіями. Росія. А країни підконтрольної співдружності вона просто підставила. Вкотре. Країнам, напевне, неприємно, проте вони терплять. Зі страху перед Путіним або заради національних інтересів.
Тож чи потрібна Україні "співдружність", яка впродовж цього року примудрилася нас тричі зрадити? Зрадила — і не покаялася. Отже, готова продавати й надалі.
3 
1
Коментарі