Правильно вимовляти "проєкт" і "п"юре"

 

Російське слово "кофе" тепер має середній рід, а у слові "йогурт" можливі два варіанти наголосів. Це лише деякі з мовних змін, офіційно затверджених російським міністерством освіти на початку навчального року задля модернізації мови.

— Осучаснення української мови теж на часі, — вважає 76-річний професор Іван Ющук. У Київському міжнародному університеті він завідує кафедрою слов"янської філології та загального мовознавства, а на Національному радіо веде передачу "Як ми говоримо". — У словнику української мови Бориса Грінченка 1909 року зафіксовано 68 тисяч слів, а в сучасних словниках їх до 200 тисяч. Мова збагатилася запозиченими словами і новотворами. У лексиці помітне засилля англіцизмів.

Які зміни визріли в українській мові?

— Змінюється наголошення слів. Іще Максим Рильський обурювався, що спотворюють слово "зокрЕма". А тепер "зокремА" — літературна норма. Нині не почуєте "випАдок", а лише "вИпадок". Поширюється тенденція казати "розвивальний" замість "розвиваючий", "уточнювальний" замість "уточнюючий". Українці уникають дієприкметникових форм. Потрібно казати і писати не "проект", а "проєкт", за аналогією до "об"єкт", "суб"єкт", "траєкторія". Адже корінь слів — латинський "єкт". "Пюре", "бюро" — ми так не говоримо... Вимовляємо "п"юре", "б"юро".

Що заважає внести зміни у правопис?

— Перешкоджає консерватизм академічної науки. Прийнято вважати, що мова повинна зберігати всі форми, не розриваючи зв"язку між поколіннями. От, наприклад, англійці пишуть так, як писали і вимовляли в XIV столітті. Але зміни запроваджуватимуть потроху, бо є потреба точніше висловлювати думку.

Спроби введення нового правопису вже були...

— Правописом мають займатися тільки вчені, які розуміють структуру мови і її закони. А в 1990-х розгорілися баталії, бо його проект винесли на загальний розгляд. Чинний правопис зайшов у глухий кут. Він неграмотний у доборі правил і пояснень, викладений хаотично і безсистемно. Наприклад, пишуть: між однорідними членами речення ставляться коми, а як приклад наводять складносурядне.  "Абиякий" і "неабиякий" пишемо разом, а "будь-який" і "не будь-який" — через дефіс і окремо з "не". Чомусь запровадили писати "хабара". Треба — "хабаря".

Чомусь запровадили писати "хабара". Треба – "хабаря"

Найбільш наплутано з написанням слів іншомовного походження. 1993 року правописна комісія, до якої входив і я, ухвалила писати їх за правилом "дев"ятки". Тобто, після "д", "т", "з", "с", "ц", "ч", "ш", "р", "ж" перед наступним приголосним, окрім "й", пишемо "и". Але в затвердженому варіанті правопису виявилося, що це правило не діє у власних назвах. Тому маємо "Берінг", але "Берингова затока". Рік тому я впорядкував правопис, дещо відкорегував. Міністр освіти Іван Вакарчук почав формувати правописну комісію і послав його на затвердження в Кабінет Міністрів. Та Академія наук запротестувала – і все заглухло.

А як правильно: летовище чи аеродром?

— Вимовити "аеродром" — язика зломиш. А летовище — милозвучно і правильно. Творці термінів часом лінуються знайти український відповідник, хоч розвивати українську термінологію почали в 1920-х. Першу у світі двотомну енциклопедію кібернетики видали 1973-го саме українською, і аж за два роки її переклали російською.

Ви створили "Курс ускоренного обучения украинскому языку". Як швидко російськомовному можна опанувати українську?

— Якщо захотіти, то і за півроку осилить. Можуть виникнути труднощі з правильною вимовою слів, бо в росіян угро-фінська фонетика, а не слов"янська. Часом відчутно, що, скажімо, прем"єрці Юлії Тимошенко важко вимовляти звуки. Але треба тренуватися. Щоб вивчити мову, треба читати. Найкраща мова в поета Дмитра Павличка, у прозаїків Євгена Гуцала, Григора і Григорія Тютюнників.

Росіяни кажуть і "в Украине", і "на Украине"

Головний редактор газети "Правдошукач" Юрій Шеляженко, 28 років, поцікавився в Інституті російської мови ім. Виноградова РАН, чи відповідає сучасним нормам граматики російської мови вживання прийменника "в" зі словом "Україна". Отримав офіційну відповідь від Оксани Грунченко, кандидата філологічних наук:

— С названиями административных единиц в конструкциях со значением места в современном русском языке употребляется предлог "в": в Чехословакии, в Московской области, в Дмитровском районе, в Иллинойсе, в Торжке.

Предлог "на" встречается в относительно немногочисленных сочетаниях: на Орловщине, на Брянщине, на Украине. Именно форма на Украине являлась единственной нормативной до 1992.

Но в 1993 году правительство Украины потребовало признать нормативными для русского языка варианты в Украину (соответственно из Украины). Это, по мнению правительства Украины, позволило бы разорвать неприемлемую для независимого государства, этимологическую связь конструкций "на Украине" и "на окраине", отражающую, с точки зрения патриотически настроенных лингвистов, великодержавное пренебрежение со стороны России и русских.

Именно поэтому в официальных документах, касающихся взаимоотношений России и Украины, зачастую предпочитается "в" и "из".

С другой стороны, в устной разговорной речи, а в периоды явного охлаждения межгосударственных отношений и в публицистике, сохраняется традиционная литературная норма – то есть жить на Украине, приехать с Украины.

Таким образом, в современном русском языке сосуществуют традиционная литературная норма с предлогом "на" и относительно новая, вводимая из соображений политкорректности по просьбе Украины – с предлогом "в".

×