Українці переходять у 2009 рік із тривогою. Чи буде робота, зарплатня, пенсія, тепло у квартирі — ці запитання хвилюють людей, затьмарюючи передсвяткову метушню. Але українські політики стурбовані іншим.
Для них 2009-й — це насамперед президентська кампанія. Потенційні кандидати поливають одне одного брудом, плетуть інтриги й готові на все задля збільшення своїх шансів.
Беззастережним фаворитом майбутніх президентських виборів недавно вважали Юлію Тимошенко. Та нині експерти стриманіші в оцінках. Тимошенко недооцінила масштаби світової кризи, не пішла вчасно в опозицію й зустрічає економічну розруху в прем"єрському кріслі. Це зможе завдати нищівного удару її рейтингу. Адже харизма Тимошенко — ресурс обмежений, в умовах кризи її надовго не вистачить. Єдиним виходом для прем"єрки є перекласти відповідальність за економічний крах на конкурентів. І вона вже почала діяти, атакувавши Ющенка та НБУ й заявивши про перехід в опозицію до президента.
Криза — головний суперник Тимошенко в боротьбі за президентське крісло. Але в неї є й добровільні помічники: вороги, які ставлять прем"єрці палиці в колеса й дозволяють експлуатувати звичну тезу: я намагалася, але мені завадили...
На перший погляд, непогані шанси в лідера "регіоналів" Віктора Януковича. Він чекає весни, обіцяє вивести людей на вулиці й розраховує стати президентом на хвилі народних протестів. Економічна криза нібито йому допомагає. Проте останнім часом Янукович демонструє неабияку здатність програвати завчасу виграшні партії. Так було 2007 року, коли він погодився на позачергові парламентські вибори і втратив посаду прем"єра. Або ж 2008-го, коли Партія регіонів вийшла з коаліціади з порожніми руками. Янукович отримав імідж невмілого тактика й політичного невдахи. А це погана підмога у президентських перегонах.
Залишаються "темні конячки" на кшталт Гриценка чи Яценюка
Віктор Ющенко має намір іти на другий термін, але приводів для оптимізму в нього мало. Соцопитування дають президентові не більш як 5%. У Ющенка є переваги, пов"язані зі статусом чинного глави держави — підтримка держчиновників і частини засобів масової інформації. Проте народних симпатій цим не заміниш. Президент вважає викрадачкою своїх виборців Тимошенко й зосередив зусилля на війні з прем"єром. Та якщо її рейтинг і вдасться зменшити, то популярність Ющенка від цього не збільшиться — закон сполучених судин тут не діє. Утім, схоже, цього не розуміють на Банковій.
Залишаються ще "темні конячки" на кшталт Анатолія Гриценка чи Арсенія Яценюка. Дедалі більше українців пов"язують хаос, що панує у країні, з "великою трійкою" — Ющенком, Тимошенко й Януковичем. Їхні міжусобні війни всім набридли. Суспільство хоче нових облич, і в умовах кризи попит на них неухильно зростатиме. Поки що ні Гриценко, ні Яценюк не можуть змагатися з вождями першого ешелону. Але в українській політиці можуть бути несподівані повороти, а час — союзник "темних конячок". Із кожним кризовим місяцем їхні шанси збільшуватимуться, а шанси нинішніх фаворитів меншатимуть.
Зрозуміло, що важковаговики зацікавлені в дострокових президентських виборах. У партійних штабах розробляють хитромудрі сценарії — наприклад, імпічмент Ющенка чи скасування результатів третього туру виборів 2004-го. Але ці авантюрні плани свідчать про одне: наша еліта дотепер упевнена, що саме вона визначає правила гри, і жодні зовнішні чинники не можуть сплутати їй карти.
Нездатність українських політиків мислити глобально проявилася восени: країну накрило кризове цунамі, а у верхах тривала запекла боротьба за владу. Ніхто не розумів, що потрібно триматися від влади подалі, що незабаром будь-яке керівне крісло перетвориться на електричний стілець, який спричиняє електоральну смерть. Правляча еліта проґавила прихід світової кризи в Україну. А нині політики намагаються використовувати її у власних інтересах, "осідлати" народне обурення й скерувати його проти конкурентів. Партійні боси не усвідомлюють, що соціально-економічна буря не піддається дресируванню й може змести їх усіх разом з амбітними мріями про президентство.
15 
1
Коментарі
1